Козелецький геріатричний будинок-інтернат

Не знаю де, хто та коли побачив в Козелецькому гериатричному пансіонаті помийну яму…
Вже більше двох років провідую в цьому закладі свою тещу, жінку поважного віку( 84 роки) з купою хвороб, інваліда другої групи, майже не ходячу, з не простим характером.
Що можу сказати за цей заклад? Це державний пансіонат з нормальними умовами, а якщо взяти до уваги війну, то ПРЕКРАСНІ!
Зелена, доглянута велика територія з садом та місцями для прогулянок та відпочинку. Кімнати чисті, світлі та теплі. Персонал турботливий, доброзичливий.
Так, це не 5 зірковий ол-інклюзив, але все від персоналу, кімнат для проживання, місць загального користування та відпочинку на достойному рівні.

Лист спогадів і вдячності…
російсько- українська війна….Брудна, жорстока. Вона принесла горе і сльози, біль і страждання також в родину Тамари Володимирівни Захарової з м. Донецька.
У травні 2015 р., втікаючи від війни, з великою любов’ю у серці до України родина Тамари Володимирівни переїхала в село Смолянку, що на Чернігівщині.
Ця родина була взірцем для смолянців, прикладом для наслідування.
Але війна зробила своє. Не витримало переживань і страждань добре серце зятя, Тамари Володимирівни, він передчасно пішов із життя. Від невиліковної хвороби померла і її донька.
Залишилася Тамара Володимирівна 1933 р.н., в нашому селі одна, без дорогих і рідних серцю людей, наодинці зі старістю.
Ми сусіди, знайомі, соціальний працівник Олена Михайлівна проявили увагу, турботу до старенької жінки. Але їй потрібен був постійний догляд.
З березня 2024 Тамара Володимирівна перебуває в Козелецькому геріатричному пансіонаті. Ми постійно підтримуємо її.
Шановні працівники пансіонату!
Низький уклін Вам і щира дяка за увагу, доброту, чуйність, милосердя, які Ви проявляєте до своїх підопічних.
Нехай хороше відношення до людей, які перебувають у Вашому закладі, повертаються до Вас сторицею.
Нехай доля неспішно рахує роки, дозволяючи нанизувати на намисто життя міцне здоров'я і Божу благодать.
Нехай Ваші підопічні Вас цінують, люблять і поважають. Ви заслуговуєте на це. Окрема подяка кухарям. Здоров’я їм, хай Бог благословить їхні руки, щоб вони і надалі готували смачні страви.
Миру, спокою Вам на нашій святій українській Землі.
Возлюбімо ближнього з відчуттям тепла.
І упевнені, що поменшає в цьому світі зла,
І засвітить радістю небо голубе…
Возлюбімо ближнього, як самих себе.
З повагою і вдячністю до Вас Ольга Махній, Олена Ткаченко, Валентина Тищенко, сім’я Златєвих зі Смолянки, Наталія Вострікова ВПО з м. Селидове.

В пансіонаті наразі пребуває моя бабуся. Нажаль не маю змоги через війну допомогти їй більше. В пансіонаті вона вже з березня 2024 року. Чесно кажучи не очікував від державної установи, ще й під час війни, такого рівня і ставлення до тих хто проживає там, і чистоти, і різного та смачного меню. Колектив дійсно переживає за бабусь та дідусь, дзвонять якщо є питання, не забувають. Особлива подяка Лідіє Петрівні, яка постійно підтримує такий високий рівень закладу, допомагає новим гостям адаптуватись та відчути себе хоча б трохи як вдома. Чесно, здивований і здивований приємно. Дякую за вашу працю і підтримку особливо в такі часи.

Це не пансіонат це помийна яма((починаючи з керівництва закінчуючи персоналом.Відношення до людей які там живуть взагалі 0((крики матюки ще й приносять свій самогон продають.На зауваження керівник пообіцяв відреагувати і звільнити санітарку а по суті перевели в інше відділення і вона ходить погрожує тепер тій людині яка на неї пожалілася.Скоро буде там міліція і телебачення я обіцяю