Пансіонат для людей похилого віку "Турбота", Північна, 12

Моя мама перебувала в даному пансіонаті за адресою Петропавлівська Борщагівка вул. Північна12, з жовтня місяця 2025року. Забрала я її в лютому 2026. Вже майже з першого тижня було зрозуміло, що відносяться до людей там дуже погано, лякають, кричать та навіть привʼязують, а ще наказують! Мою маму наказували незрозуміло за що, і постійно кричали на неї та лякали тим, що привʼяжуть за руки та ноги до ліжка, а вона не ходяча, після інсульту. Обіцяли, що будуть саджати на крісло та вмикати телевізор, але телевізор вмикали рідко, а коли наказували, вона мала сидіти на ліжку тижнями. Все це я дізналася, коли її забрала, до того не можливо було нормально поговорити по телефону, начальниця стояла над головою і контролювала кожне слово. З їжею також не все ок, макарони, каша, хліб, і попробуй відмовитись, будеш наказаний. Людяності в цьому закладі нуль, дуже на жаль! Тож хто піклується про своїх рідних, обходьте цей заклад десятою дорогою! Ірині Олексіївні привіт! Бог все бачить! Не думайте, що ви особлива!

Поклала бабусю в 2023 з деменцією, Перший місяць дуже скаржилась ми не звертали увагу, бо нас впевнили що це нормально! Далі стан став гірше і вона не могла розказати що та як! АЛЕ САМЕ СТРАШНЕ 15.07.2025 ВОНА ПРОПАЛА З ПАНСІОНАТУ. Завідувач Ірина Олексіївна все що могла відповісти ( Человеческий фактор) Камери не працювали, ніхто нічого не бачив, не чув! За 3 місяця не бабусі живої або мертвої не знайшли! Пансіонату байдуже … Пошукові собаки слід не взяли і в один голос було сказано, що вона сама звідти не виходила…
Хочете рідних живих, не звертайтесь сюди! НІКОЛИ!!!

Ми евакуювали нашу бабусю з Донецької області. Її привезли евакуаційним автобусом прямо до пансіонату, де зустріли з теплом та одразу надали всю необхідну допомогу. Бабуся лежача, і ми дуже хвилювалися за її стан, але тут з першого дня подбали про харчування, гігієну та комфорт.
Завдяки чуйності завідувачки Ірини Олексіївни та професійному догляду персоналу ми бачимо значні зміни. Дякуємо дуже їй за професіоналізм та розуміння до будь якої ситуації. Бабусі допомагають не лише з повсякденними потребами годують, миють, переодягають, а й підтримують у важливих моментах допомагають вставати, роблять усе, щоб вона почувалася гідно. Особлива увага приділяється її психологічному стану, адже вона пережила стрес від бойових дій.
Ми завжди на зв’язку з Іриною Олексіївною, яка уважно контролює всі аспекти догляду, і приїжджаємо в гості. Ми впевнені, що наша бабуся завжди нагодована, охайна та під професійним наглядом.
Ми щиро вдячні всьому колективу пансіонату «Турбота» на Північній, 12 за професійний догляд, чуйність і людяність. Ми спокійні за нашу рідну людину, бо знаємо, що вона у надійних руках.

Ми евакуювали нашу бабусю з Донецької області. Її привезли евакуаційним автобусом прямо до пансіонату, де зустріли з теплом та одразу надали всю необхідну допомогу. Бабуся лежача, і ми дуже хвилювалися за її стан, але тут з першого дня подбали про харчування, гігієну та комфорт.
Завдяки чуйності завідувачки Ірини Олексіївни та професійному догляду персоналу ми бачимо значні зміни. Дякуємо дуже їй за професіоналізм та розуміння до будь якої ситуації. Бабусі допомагають не лише з повсякденними потребами годують, миють, переодягають, а й підтримують у важливих моментах допомагають вставати, роблять усе, щоб вона почувалася гідно. Особлива увага приділяється її психологічному стану, адже вона пережила стрес від бойових дій.
Ми завжди на зв’язку з Іриною Олексіївною, яка уважно контролює всі аспекти догляду, і приїжджаємо в гості. Ми впевнені, що наша бабуся завжди нагодована, охайна та під професійним наглядом.
Ми щиро вдячні всьому колективу пансіонату «Турбота» на Північній, 12 за професійний догляд, чуйність і людяність. Ми спокійні за нашу рідну людину, бо знаємо, що вона у надійних руках.

Коли підбирала пансіонат для мами звернула увагу, що дуже гарні відгуки про Північну 12 і вибрали саме його. Вже зараз я розумію, що реальних там небагато. Мама пробула в пансіонаті 2 місяці і я дуже шкодую, шо її туди відвезла. Мама просила її забрати, хоча ми домовились, що вона там побуде деякий час. Жалілась на грубість персоналу, погану їжу, що неправильно дають ліки і що незважають на її прохання. Ми взяли місце з 4-містній кімнаті, думала мама буде спілкуватись і їй буде веселіше ніж одній дома і нагляд цілодобовий + вчасно їжа, ліки. В кімнаті є телевізор, який не включали, навіть коли мама просила і туалет, який закрили на другий день, правда поставили туалет біля ліжка. Ручі просто лежали в пакеті під ліжком, а потім їх забрали, начеб то мама перевдягається постійно. Телефон часто був розряджений, хоча я просила заряджати. Доглядальниць мало і вони часто міняються не впернена, що мають медичну освіту, оскільки одна з них не знала що таке деменція, а там таких хворих 90 відсотків. Мама приїхала ходячою з паличкою і без памперсів, а через 2 неділі стала лежачою і в памперсі. Причому не раз, приїздила і сама перевдягала маму, була мокра і лежала на мокрій простині. Коли телефонувала завідуючій, то все завжди було добре, реальної картини ніхто не говорив. Доглядальниці загружені, реально встигають тільки погодувати і базова гігієна. Ліки давали неправильно, це взагалі недопустимо, я все розписала і залишила разом з ліками. Потім (як мені сказали) мама впала, сильно забила голову, бедро, більше мама не вставала, померла через місяць. При тому після падіння ніхто не визвав швидку і навіть мені не повідомили, я все побачила коли приїхала провідати маму. Я приїзджала кожні вихідні, дозволяли, але не дуже раді були провідуванням. Дуже шкодую, що не забрала маму відразу, тут зовсім не той догляд, на який я сподівалась і який вони анонсують. Дуже добре подумайте, чи варто віддавати в пансіонат своїх рідних, цей я точно не рекомендую

Ми спокійні за маму, бо вона знаходиться в хорошому місці, під наглядом небайдужих людей. Вона потребує щоденного догляду, і ми бачимо, що його надають сумлінно. У кімнаті разом із нею перебуває ще кілька лежачих пацієнтів, але в приміщенні підтримується чистота, провітрюється, і майже відсутній будь-який запах.
Мама отримує всю необхідну допомогу, двічі на день вимірюють цукор, вводять інсулін, готують спеціальне харчування для діабетиків. Її раціон повноцінний, простий, але збалансований, і до нього додають передані нами продукти.
Дуже тішить, що пансіонат розташований біля лісу. Природа, тиша, свіже повітря справді мають значення для стану літньої людини. Ми вдячні всьому персоналу за їхню роботу — чуйність, витримку, професіоналізм.

Моя бабуся (88 років) перебувала в цьому пансіонаті з лютого по червень 2024 року, коли, на жаль, її не стало. До потрапляння в заклад вона могла самостійно вставати і ходити, але після місяця перебування в лікарні та пансіонаті втратила цю можливість.

Як онучка, я стикнулася з багатьма труднощами в пансіонаті. Реальний стан справ приховували — під час телефонних розмов запевняли, що все добре. Бабуся перебувала у кімнаті на 4-5 осіб, вартість становила 10 000 грн/місяць. Уже після її поселення з'ясувалося, що в пансіонаті немає сімейного лікаря (з початком війни ця посада не була закрита). Завідуюча, Ірина Олексіївна, стверджувала, що є медсестрою, але виконувати внутрішньовенні ін'єкції не могла через проблеми із зором.

Бабуся скаржилася на ставлення персоналу: доглядальниці часто були неввічливі, підвищували голос. Харчування одноманітне. На таку кількість підопічних доглядальниць було мало, вони займалися лише базовим доглядом: зміна підгузків кілька разів на день і годування. Додатковий догляд (нанесення крему, увімкнення кисневого апарату, орендованого мною) був проблематичним навіть за доплату. Завідуюча часто сама допомагала персоналу — працювала на кухні, займалася пранням.

Окремо потрібно купувати вологі серветки, рукавички та інші засоби, про які не згадано в договорі. На початку перебування обмежували користування телефоном «для кращої адаптації», хоча бабуся не мала деменції й не заперечувала проти пансіонату. Після нашого наполегливого прохання телефон повернули. В палаті постійно працював телевізор з гучними новинами, що заважало спілкуванню.

Не рекомендую цей пансіонат, хіба що є можливість відвідувати родича щодня. Але навіть до частих відвідувань тут ставляться неохоче. Сподіваюся, мій відгук допоможе іншим зробити обдуманий вибір.

У 2022 році евакуювали маму із зони бойових дій. Вона була в поганому фізичному і особливо психологічному стані. Їй потрібен був постійний цілодобовий догляд. Довірили це пансіонату Турбота. Завдяки старанням завідуючої пансіонату Ірині Олексіївні, мама стала набирати вагу, покращився емоційний стан, кількість епізодів з тривожністю зійшла нанівець. Ні сікунди не шкодуємо, що звернулися саме до Ірини Олексіївни. Постійно підтримуємо з нею контакт, і знаємо, що мама нагодована, завжди в чистому одязі, тиск виміряно. Саме завдяки Ірині Олексіївні, мама зберегла здатність спілкуватися, незважаючи на деменцію. Весь персонал підібраний Іриною Олексівною чуйний, турботливий і професійний. і ми спокійні що маму ніхто не образить, а будуть старанно доглядати за нею. Для цього потрібні професіонали, які тонко розуміють психологію поведінки літніх людей. Саме такий колектив пансіонату Турбота на Північній 12.

Дуже задоволена відношенням до моєї мами у цьому пансіонаті, все чистенько, всі доглянуті, гарно годують та завжди готові допомогти.Обирала з багатьох варіантів, але зупинилася на цьому, та не прогадала, поруч ліс, гарна територія для прогулянок, можливість спілкування, та постійний нагляд працівників, які дуже приємні та ввічливі.Дякую, що є таке по справжньому гарне місце, де надаються послуги по догляду за літніми людьми.

Я дуже вдячна працівникам пансіонату за їхню відданість, тяжку роботу в умовах воєнного стану, чистоту, та дуже гарне ставлення до моєї бабусі. Неймовірний догляд за такими тяжкими людьми потребує уваги і щирості у відносинах, доброму ставленні та турботі за людьми, вважаю саме даний персонал на Петропавлівській Борщагівці все робить можливе для цього і кожен раз коли я приїжджаю до пансіонату навідати бабусю, розумію, що їй там добре. Після лікарні ми вже не надіялись на краще, оскільки ходити бабуся вже не могла і їсти теж, персонал пансіонату все зробили для того щоб вона жила. Я неймовірно вдячна всім з пансіонату, хто піклується за таких літніх людей. Особливо, я безмежно вдячна завідуючій пансіонату, яка всі свої зусилля та увагу віддає літнім людям, які потребують особливої уваги і відношення. Дуже рекомендую всім даний пансіонат на Петропавлівській Борщагівці на вул. Північній 12, оскільки ви матимете надійний догляд, увагу, щирі відносини та теплий прийом.

Буду писать чистую правду, не утаивая каких либо фактов.
1. Хочу выразить искреннюю благодарность заведующей отделением Белошицкой Наталии Александровне и всему обслуживающему коллективу. Хочу отметить самоотверженную работу сиделок Вишневской Татьяны, Куценко Елены, Грицюк Наталии. Благодарю поваров Мельник Яну и Гришавецкую Валентину.
2. На Украине создалась плачевная ситуация в медицине в целом. Об онкоцентрах говорит совсем не хочу, это болезненная тема. Да, данный пансионат стоит не дешево, однако все понимают, что времена хорошей реабилитации, санаториев-профилакториев и прочего блага от союза давно прошли.
3. Пора понимать, что уходом за больными должны заниматься специалисты круглосуточно и не бояться осуждении со стороны. Такие пансионаты считаю крайне необходимыми.
4. Лучшего пансионата в Украине нет. Персонал подобран в соответствии с европейскими стандартами, соблюдаются правила этики и уважение к пациенту. Кроме того в Европе нет такой душевности, какую вы увидите от местных сотрудников.
5. А теперь критика не относящаяся к прекрасному коллективу, который также страдает от отсутствия вспомогательных средств. Организаторам пора подумать о подъемниках для тяжелобольных, функциональных кроватях, лифте и хорошей комнаты для досуга. Всего этого нет. В туалетных комнатах отсутствуют дополнительные поручни. Вся тяжелая работа ложится на хрупкие плечи и спины сиделок. Все гигиенические средства, сухие полотенца для рук, памперсы, белая туалетная бумага, перевязочный материал и т.д покупается родственниками самостоятельно.
Я месяц находилась в Киеве в период первой химиотерапии моей мамы. Видела ежедневно изнутри работу пансионата. Маму окружили заботой и я с легким сердцем оставила ее в надежные руки до окончания химиотерапии и не ошиблась! Мамочку подняли на ноги она счастлива и я радуюсь нашей победе над суровой болезнью!

Пишу этот отзыв, чтобы выразить благодарность всему коллективу пансионата за заботу, которую оказывают моей маме. У мамы поставлен диагноз – Альцгеймер. Перед тем как оставить здесь свою маму, я объехала не один пансионат, но в этом доме нашла не только понимание моей проблемы, но также мне сразу рассказали как ее можно решать и что будет. В пансионате чисто, нет ощущения, что ты попал в больницу. Здесь прекрасный уход, домашняя обстановка с отличным 5-разовым питанием. Посещать своих родных можно в любое время. Отдельное спасибо Наталье Александровне, с которой можно связаться в любое время и всегда получить полный ответ на все интересующие вопросы. Такое впечатление, что каждый человек, который находится в этом доме ее близкий родственник. Ну и конечно весь персонал с уважением (как пример, обращение к вашим близким только по имени и отчеству) и заботой относится к пожилым людям. Работают профессионалы, могу сказать только об одном, нужно было сделать это раньше, теперь поняла, ни мы сами, ни сиделки не смогут обеспечить нужный уход. Еще раз спасибо за заботу!

Хочу выразить огромную благодарность директору Белошицкой Наталье Александровне и персоналу пансионата «Турбота» в Киеве на Петропавловской Борщаговке.
В «Турботу» мы попали при очень грустных обстоятельствах – привезли маму с другого пансионата с огромными пролежнями 3-4 степени и с сильнейшей интоксикацией. В предыдущем пансионате от нас скрывали наличие таких пролежней, ухудшение самочувствия объясняли возрастом и деменцией и готовили нас к худшему. Мы верили персоналу пока одна медсестра на наш вопрос «какой стадии пролежни» не ответила нам: «А откуда я знаю, я же не врач!». Именно эта фраза нас с сестрой протрезвила, и мы срочно занялись поиском пансионата, где лечат пролежни. И такой мы нашли – это «Турбота». Мы срочно перевезли маму в Турботу, тут буквально сразу маме начали обрабатывать пролежни. Участвовал весь персонал и сама директор – Наталья Александровна. К сожалению, нашу маму спасти не удалось так как уже была сильнейшая интоксикация организма – она прожила еще 3 дня и умерла. Но ей была оказана профессиональная помощь на высшем уровне.
По факту оказалось, что в предыдущем пансионате у мамы случился инсульт и персонал его не распознал, не была оказана правильная помощь и терапия, а те лекарства, которые маме тогда дали усугубили еще больше ситуацию и она слегла. Ее не старались высаживать, она у них только лежала, поэтому пролежни появились очень быстро, а непрофессиональный уход привел к истощению и сильной интоксикации. Когда мы приезжали нам маму вывозили на каталке, она уже не разговаривала, но на лице не было намека на боль. Мы не могли догадаться о ее пролежнях. Мы думаем, ей давали обезболивающие, которые также могли ухудшить ее состояние, т.к. у нее была деменция.
Возможно, наша история кому-то поможет избежать преждевременной смерти родного и близкого человека. Пансионат – это хорошее решение и для пожилого человека, и для родни при условии, что в пансионате директор – врач, с опытом работы с пожилыми людьми, уходом и реабилитацией после инсульта, больными деменцией… Т.е. это должен быть профессионал, который вовремя заметит, что с человеком что-то не так, знает, как помочь, какого врача вызвать, какое лекарство дать, а что ни в коем случае нельзя делать. И который расскажет вам правду как оно есть на самом деле, и что можно сделать. Таким профессионалом и является директор пансионата Турбота – Белошицкая Наталья Александровна.
Сам пансионат находится в очень живописном месте, возле самого леса. В непосредственной близости от Киева, легко добираться и общественным транспортом. Пансионат уютный, чистенький, никаких посторонних запахов, отличное питание. Комнаты хоть и небольшие, но уютные, ходячие выходят в уютный вестибюль, хорошая территория, есть где походить, посидеть на воздухе. Персонал очень приятный, заботливый, неравнодушный и самое главное ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЙ! Не ищите дешевые пансионаты, профессиональный уход не может быть дешевым, это очень тяжелый труд. Очень рекомендую, от чистого сердца. Очень сожалею, что не знала про этот пансионат раньше.