Будинки для людей похилого віку в Узині

Моя тётя — инвалид, не может ходить. В пансионате создали все условия: питание, медобслуживание, чистота. Главное — забота, с которой к ней относятся.

Никогда не думала, что когда-нибудь окажусь в такой ситуации. У моей бабули в 83 года начала развиваться болезнь Альцгеймера, кроме этого она еще обо что-то перецепилась, упала в квартире и сломала шейку бедра. Ухаживать за ней было некому, так как мы целыми днями на работе. Пришлось подыскивать ей дом престарелых, где ей бы обеспечили круглосуточный уход. Государственные учреждения мы отбросили сразу и начали искать частный. Нашли мы его благодаря сайту Pansionu.com.ua, причем очень быстро. Здесь достаточно много вариантов, среди которых можно выбирать.

Слава Україні, так сталось що в цему будинку моя мама. З початку війни вони не кинули старих людей на призволяще, на початку коли не працювали магазини, не було хліба, персонал не дивлячись ні на що викручувався, шукали волонтерів, ми ( родичі людей похилого віку) допомагали по можливості. Під час блек-ауту працював генератор, коли потрібні ліки ( при непербачуваних захворюваннях) Оксана телефонує, каже що потрібно і оперативно застосовою свої запаси (адже здоровя підопічни пріорітет). Є доміно, карти, телевізор, великий двір, коти, добра та ласкава вівчарка. А писати різний бред як тут де хто ...