Пута покійника: навіщо зв'язують руки й ноги і хто їх розв'язує

Пута покійника це мотузки або смужки тканини, якими зв'язують руки й ноги померлого, поки тіло готують до поховання. Перед похованням їх розв'язують: це роблять працівники ритуальної служби, священник або самі родичі. Нижче розібрано, який сенс має цей звичай, хто і коли розв'язує пута і що про це каже церква.

Що таке пута покійника і що означає це слово

Основне значення слова «пута»: мотузка або ремінь, якими сплутують ноги коня, що пасеться, щоб він не відійшов далеко. У переносному значенні пута це те, що сковує і позбавляє свободи. В українській мові слово вживається у формі множини, а від того самого кореня походять дієслова «сплутати» і «розплутати».

Поховальні пута названі так, бо ними так само зв'язують руки й ноги. Для цього беруть мотузки, шнурки, бинти або смужки тканини і зв'язують ними померлого на час, поки тіло готують до похорону. Іноді їх називають зав'язками з покійника. Єдиного правила, з чого їх робити, немає.

Навіщо покійнику зв'язують руки й ноги

У звичаю є практична причина і є народне повір'я, це два різні пояснення.

З практичного боку пута утримують руки й ноги в потрібному положенні, поки тіло не заклякло, щоб його було простіше обрядити й покласти в труну. За православним звичаєм руки покійнику складають на грудях і в такому положенні фіксують путами.

Повір'я інакше пояснює, чому покійнику зв'язують руки: тіла зв'язували, щоб мерці «не виходили з могил і не блукали навколо жител». Так це описує енциклопедія обрядів і звичаїв. За народним повір'ям, пута обов'язково знімають до поховання, бо душа померлого не повинна йти «зв'язаною».

Пута в поховальних традиціях: від давніх слов'ян до сьогодні

Поховальні пута і схожі звичаї описано в кількох традиціях. Обряд, прийнятий у православних сьогодні, докладно розібрано в статті про православний похоронний обряд.

• У східних слов'ян речам, які торкалися померлого, приписували магічні властивості: шматочки одягу, в якому людина померла, носили як оберіг, а милом, яким обмивали покійника, користувалися під час хвороб. Шнурки, якими зв'язують руки і ноги покійника, як і інші речі, що торкалися померлого, теж могли вважати особливими.
• У Євангелії від Івана (11:44) воскреслий Лазар виходить із гробниці обвитий по руках і ногах поховальними пеленами, і Христос велить розв'язати його та відпустити. Обвивати тіло поховальними пеленами було звичаєм того часу.
• В ісламській традиції померлому також зв'язують ноги, а саван зав'язують вузлами. Коли тіло кладуть у могилу, вузли розв'язують.

Хто має розв'язувати руки й ноги покійнику і коли це роблять

Суворого правила немає: пута знімають працівники ритуальної служби, священник або самі родичі. Частіше це роблять працівники ритуальної служби, які готують тіло. Якщо відбувається відспівування, пута може розв'язати священник, докладніше про обряд відспівування є окрема стаття. Родичі також можуть розв'язати пута самі.

Правил, які забороняють комусь із близьких розв'язати пута, у церковних текстах немає. Хто це зробить, вирішує сім'я.

Коли розв'язують руки покійнику, залежить від місцевого звичаю. За одним описом пута знімають перед винесенням тіла з дому, за іншим біля труни, перед тим як закрити кришку й опустити труну в могилу.

Що робити із зав'язками з покійника, теж підказує звичай: після розв'язування їх кладуть у труну, зазвичай у ноги померлому, і ховають разом із ним. Їх не залишають удома й не забирають із кладовища. Окремо розібрано, чи потрібно забирати мотузки з небіжчика після похорону.

Чому родичам не можна розв'язувати руки покійнику: звичай і позиція церкви

Заборона існує лише як народне повір'я, церковних правил щодо цього немає. У народі вірять, що близьким родичам не можна розв'язувати пута і взагалі виконувати частину похоронних дій. Пояснення в різних місцевостях різні, єдиного немає.

Священник Димитрій Шишкін у статті про похоронні забобони пише, що близькому родичу на похороні нерідко кажуть «тобі не можна», і називає це безглуздим страхом, а не церковним правилом. Чи можна родичам розв'язувати руки покійнику, вирішує сім'я: церква цього не забороняє.

Православні священники зараховують прикмети й заборони навколо похорону, зокрема завішування дзеркал, «освячену землю» і відкуп душі, до забобонів, не пов'язаних із церковним ученням. Церква закликає молитися за померлого, а не дотримуватися прикмет.

Що буде, якщо покійнику забули розв'язати руки й ноги

Якщо забули розв'язати руки покійнику, за народним повір'ям це поганий знак: вірять, що померлий «не зможе ходити» на тому світі або турбуватиме живих, снитиметься рідним. Це лише повір'я, церква посмертну долю людини з путами не пов'язує.

Якщо пута забули зняти, за звичаєм нічого не розкопують. Часто радять помолитися за померлого і за бажання поговорити зі священником.

Пута в магії: чому їх боялися залишити чужим

За народними повір'ями пута покійника, як річ, що торкалася померлого, вважалися сильним магічним предметом. Вірили, що через пута можна наслати псування, тому їх намагалися вкрасти чаклуни й «чорні знахарки». Щоб цього не сталося, біля тіла залишали людину наглядати за ним, зазвичай літню жінку, обізнану з обрядом.

У деяких повір'ях путам приписували й протилежні властивості: їх зберігали як оберіг або використовували в народному лікуванні. Такі звичаї і в давнину вважалися спірними. Православні священники зараховують подібні прикмети до забобонів, не пов'язаних із церковним ученням.

------------
Вся інформація, наведена в цій статті, носить ознайомлювальний характер і може бути не актуальна на момент публікації. Перед прийняттям тих чи інших дій та рішень необхідно проконсультуватись у фахівця!