Ставлення до людей похилого віку в суспільстві: ейджизм, стереотипи і що можна змінити

Ставлення до людей похилого віку в суспільстві подвійне: повага до віку й досвіду існує поруч з упередженням, яке має назву, ейджизм. Нижче пояснено, що таке ейджизм і який вигляд він має в побуті, чим шкодить, що каже український закон і що може зробити родина.

Ставлення до людей похилого віку в суспільстві: що про нього відомо

Ставлення до людей похилого віку складається з двох протилежних поглядів. Одну й ту саму людину сприймають то як слабку й залежну, то як носія досвіду і знань. Обидва погляди є узагальненнями: вони описують вік, а не саму людину. Стосується це багатьох: за даними ООН, у 2025 році у світі було 1,22 млрд людей віком 60 років і старше.

В Україні, за даними Мінсоцполітики, люди, старші за 60 років, становлять приблизно п'яту частину населення. Як ставлення оточення впливає на здоров'я і на те, як живе людина похилого віку, показано нижче.

Упередженість поширена: за оцінкою доповіді ВООЗ та ООН про ейджизм, упереджених установок щодо людей похилого віку дотримується кожна друга людина у світі. Яким ставлення має бути, записано в Принципах ООН. Їх об'єднано в п'ять груп: незалежність, участь, догляд, реалізація внутрішнього потенціалу, гідність. Простими словами: люди похилого віку повинні мати змогу жити вдома так довго, як це можливо, брати участь у рішеннях, які їх стосуються, отримувати догляд і захист від родини та громади, жити в гідності й безпеці.

Ейджизм: що це простими словами

Ейджизм це стереотипи, упередження і дискримінація щодо інших людей або щодо себе через вік. У цьому визначенні ВООЗ три складники:

• Стереотип: як ми думаємо. Наприклад, що в певному віці вже пізно вчитися чи лікуватися.
• Упередження: що ми відчуваємо. Наприклад, зверхність, яку чути в поблажливому тоні.
• Дискримінація: як ми діємо. Наприклад, правила, які обмежують медичну допомогу залежно від віку.

Дискримінація за віком, або вікова дискримінація, є лише однією з трьох частин ейджизму. За даними ВООЗ, ейджизм стосується людей будь-якого віку: у Європі про дискримінацію за віком частіше за інші вікові групи повідомляють молоді люди.

Вікові стереотипи засвоюються рано: за даними ВООЗ, діти знають їх уже з 4 років. Пізніше людина може спрямувати їх на себе.

Ейджистом називають людину, яка судить про інших за віком і ставиться до них упереджено.

Геронтофобія це інше поняття. За словником Dictionary.com, це непомірний страх старості, особливо власного старіння, або страх, зневага чи неприязнь до людей похилого віку. Слово описує почуття, а ейджизм охоплює і думки, і почуття, і вчинки.

Ейджизм: приклади в родині, у лікарні та на роботі

У таблиці зібрано приклади ейджизму з побуту і правильні дії. Ейджизм на роботі в Україні підпадає під заборону дискримінації у сфері праці.

Ейджизм буває спрямований і на себе. Людина відмовляється від навчання, лікування чи спілкування, бо вважає, що в її віці «вже пізно».

Чим шкодить ейджизм: здоров'я, самотність і соціальна ізоляція

За даними ВООЗ, ейджизм пов'язаний із гіршим фізичним і психічним здоров'ям, нижчою якістю життя і ранішою смертю, на 7,5 року. Після порушень здоров'я, які обмежують самостійність, людина відновлюється повільніше. Зростає й імовірність ризикованої поведінки: нездорового харчування, зловживання алкоголем, куріння.

За оцінкою доповіді ВООЗ та ООН, з ейджизмом у світі пов'язані 6,3 млн випадків депресії, і він посилює в людей похилого віку соціальну ізоляцію, самотність і фінансову незахищеність.

Самотність і соціальна ізоляція, за даними ВООЗ, належать до провідних чинників ризику психічних розладів у похилому віці. Від самотності та соціальної ізоляції потерпає приблизно чверть людей похилого віку. Як допомогти близькій людині, розповідає стаття самотність людей похилого віку.

Жорстоке поводження з людьми похилого віку: форми і куди звертатися

Жорстоке поводження з людиною похилого віку, за визначенням ВООЗ та ООН, це одноразова чи повторювана дія або відсутність потрібних дій, яка завдає людині шкоди чи страждань у стосунках, де від іншої людини очікують довіри. ВООЗ називає це порушенням прав людини. Безпеку названо і в Принципах ООН: людина має право жити без експлуатації та насильства.

Форми за ВООЗ:

• фізичне насильство;
• сексуальне насильство;
• психологічне та емоційне насильство;
• фінансові та матеріальні зловживання;
• залишення без допомоги;
• відсутність догляду (нехтування);
• серйозне приниження гідності та неповага.

За даними ВООЗ, за останній рік жорстокого поводження зазнала приблизно кожна шоста людина віком 60 років і старше з тих, хто живе вдома. У закладах тривалого догляду його рівень високий.

Ризик вищий, якщо людина залежить від сторонньої допомоги, має інвалідність, когнітивні порушення або низький дохід. Підвищує його й ейджизм у суспільстві, а захищає соціальна підтримка.

Якщо це відбувається в сім'ї або між людьми, які живуть разом, в Україні йдеться про домашнє насильство. За роз'ясненням Мінсоцполітики, це дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного чи економічного характеру і погрози таких дій. Економічне насильство це, зокрема, умисне позбавлення житла, майна чи документів і перешкоджання необхідному лікуванню. Розпоряджатися грошима людини похилого віку без її згоди означає вдаватися до фінансового зловживання.

Куди звертатися:

• 102, поліція: якщо є пряма загроза життю;
• 15-47, урядова гаряча лінія для постраждалих від домашнього насильства;
• 116 123 з мобільного або 0 800 500 335, національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства;
• 0 800 213 103, гаряча лінія системи безоплатної правової допомоги.

15 червня ООН відзначає Всесвітній день поширення інформації про зловживання щодо людей похилого віку.

Люди похилого віку в Україні: які права гарантує закон

Люди похилого віку в Україні користуються всіма правами і свободами, закріпленими Конституцією та законами, а їхню дискримінацію заборонено окремим законом.

Кого закон називає громадянами похилого віку

За статтею 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», це люди, які досягли пенсійного віку, а також ті, кому до нього залишилося не більш як півтора року.

Заборона дискримінації

Стаття 2 того самого закону забороняє дискримінацію громадян похилого віку у сфері праці, охорони здоров'я, соціального забезпечення, користування житлом та в інших сферах.

Робота і куди скаржитися

Дискримінацію за віком заборонено і під час прийняття на роботу, і на самій роботі. Стаття 2-1 Кодексу законів про працю забороняє будь-яку дискримінацію у сфері праці, зокрема за віком. Стаття 24-1 Закону «Про рекламу» забороняє зазначати вік в оголошеннях про вакансії, за це передбачено штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. Стаття 11 закону про громадян похилого віку забороняє звільняти через досягнення пенсійного віку.

Людина, яка вважає, що зазнала дискримінації, може звернутися до державних органів, органів місцевого самоврядування, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або до суду. Вона має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Обов'язок дорослих дітей

Турботу про батьків закріплено в Конституції. За статтею 51 повнолітні діти зобов'язані піклуватися про непрацездатних батьків. Сімейний кодекс (статті 202 і 206) зобов'язує утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, та брати участь у додаткових витратах через тяжку хворобу, інвалідність або немічність.

Суд може звільнити від цих обов'язків, якщо мати або батько ухилялися від батьківських обов'язків. Обов'язку немає, якщо батьки позбавлені батьківських прав і не поновлені в них. Розмір аліментів визначає суд.

Літні люди чи люди похилого віку: як говорити з повагою

Український Словник безбар'єрності радить казати «люди старшого віку». Форму «люди похилого віку» він зараховує до небажаних, але в законі закріплено термін «громадяни похилого віку», тому в документах і в пошуку вона залишається.

Словник рекомендує:

• «люди старшого віку»;
• «люди третього віку», у європейському контексті;
• «люди у віці 60+» або «75+», за потреби.

Словник радить уникати:

• «старі люди»;
• «бабусі та дідусі» поза сімейним контекстом;
• «пенсіонери», коли йдеться саме про вік;
• «люди похилого, поважного віку».

Пояснення: слова «старі», «бабусі», «дідусі» можуть образити людей, які себе так не сприймають, а «пенсіонер» вказує на отримання пенсії, а не на вік.

Про форму «літні люди» і про розмовне «старенькі» у цих рекомендаціях нічого не сказано. Як краще сказати, «літня людина» чи інакше, знає сама людина: запитайте, як до неї звертатися, а доти звертайтеся офіційно й шанобливо.

Повага до старших і турбота про літніх людей: що може зробити родина

За даними ВООЗ, зменшити ейджизм допомагають три речі: закони проти вікової дискримінації, просвіта і спілкування між поколіннями. Третє доступне кожній родині. Повага до старших у побуті складається з простих дій:

• Звертайтеся на ім'я та по батькові або так, як людина сама просить.
• Говоріть із нею, а не про неї.
• Давайте час на відповідь, не перебивайте і не квапте.
• Не підвищуйте голос: крик сприймається як злість.
• Рішення про її життя ухвалюйте разом із нею.
• Давайте справи, у яких потрібен її досвід.
• Влаштовуйте спільні заняття для старших і молодших: за даними ВООЗ, це зменшує упередження між поколіннями.

На запитання, чому слід поважати старших і навіщо потрібна допомога літнім людям, є три відповіді. Це право людини: Принципи ООН говорять про догляд і захист від родини та громади. Це обов'язок за законом: повнолітні діти зобов'язані піклуватися про непрацездатних батьків. І це питання здоров'я: за даними ВООЗ, упереджене ставлення пов'язане з гіршим фізичним і психічним станом.

Конфлікт поколінь пов'язаний з упередженнями, тому зв'язок між поколіннями підтримують ті самі спільні заняття. Як побудувати саму розмову, розповідає стаття як спілкуватися з літніми родичами. 1 жовтня відзначають Міжнародний день людей похилого віку, його проголосила Генеральна Асамблея ООН.

Допомога людям похилого віку в Україні: соціальні послуги та університет третього віку

Державна соціальна допомога людям похилого віку надається через соціальні послуги. За даними Мінсоцполітики, до базових належать:

• догляд вдома;
• денний догляд;
• підтримане проживання;
• соціальна адаптація;
• надання притулку;
• екстрене (кризове) втручання;
• соціальний супровід.

Заяву на послугу подають до виконавчого органу сільської, селищної або міської ради за місцем проживання чи перебування або до ЦНАП, письмово чи в електронній формі. До неї додають документ, що посвідчує особу, у частині випадків декларацію про доходи та інші документи. Перелік уточнюють заздалегідь. Послуги надають безоплатно, за плату або з диференційованою платою.

Допомога самотнім людям (у пошуку: «допомога одиноким пенсіонерам») охоплює соціальні послуги з догляду, заява така сама. За даними ВООЗ, ризик ізоляції знижує спілкування: клуби за інтересами, групи підтримки, творчі майстерні, волонтерські програми.

Університет третього віку це соціально-педагогічна послуга для людей похилого віку при територіальних центрах соціального обслуговування. За даними Мінсоцполітики, в Україні понад 150 таких університетів, доступних з 45 років.

У Києві в таких університетах викладають іноземні мови та комп'ютерну грамотність, є танці, живопис і фізкультура. Умови уточнюють у територіальному центрі своєї громади.

Активне довголіття в розумінні Мінсоцполітики це можливість довше залишатися активним і самостійним: такою є мета стратегії, яку розробляють в Україні.

Довідкові телефони: 1545, урядова гаряча лінія, і 1539, гаряча лінія із соціальних питань. Обидві цілодобові.

Якщо людині потрібен постійний догляд, якого родина дати не може, у каталозі «Пансіони UA» зібрано пансіонати та будинки для людей похилого віку в Україні. Рішення про переїзд ухвалюють разом із самою людиною.

------------
Вся інформація, наведена в цій статті, носить ознайомлювальний характер і може бути не актуальна на момент публікації. Перед прийняттям тих чи інших дій та рішень необхідно проконсультуватись у фахівця!