Старечий егоїзм: що робити рідним

Старечий егоїзм це побутова назва змін у поведінці літньої людини, медичного діагнозу з такою назвою немає. За примхами й вимогливістю стоять зрозумілі причини, а іноді хвороба, яку лікують. Нижче про те, як відрізнити одне від іншого і як поводитися близьким.

Що таке старечий егоїзм і чи це хвороба

Це не хвороба і не діагноз, тому «лікування від егоїзму» теж немає. За тлумачним словником, егоїзм це турбота лише про себе, себелюбство, нехтування інтересами інших задля особистих. У родині цим словом називають зміни в поведінці літньої людини: вона вимагає більше уваги, менше зважає на плани й почуття близьких, важко сприймає зміни.

До звичайних вікових змін належать звичка робити все тільки по-своєму і роздратування, коли звичний порядок порушують. Ознакою хвороби це не вважають. У здорових людей характер, настрій і поведінка різні та змінюються від дня до дня. Насторожити має різка й сильна зміна, особливо без зрозумілого приводу.

Примхи літніх людей чи егоїзм: який це має вигляд

Примхи літніх людей у родині описують п'ятьма проявами. Це побутовий опис, а не медичні критерії.

• Консервативність. Людина боїться змін і вимагає залишити все як є.
• Прискіпливість. Шукає приводи для докорів і з'ясування стосунків.
• Повчання. Читає близьким нотації.
• Незговірливість. Не хоче чути чужу думку.
• Вимогливість до уваги. Ображається, коли уваги мало.

Таку поведінку помічають, зокрема, в людей, які до пенсії були лідерами на роботі та вдома: потреба бути в центрі уваги лишається, а коло впливу звужується до родини. Це спостереження, а не правило. Роздратування через порушений порядок саме собою хворобою не є.

Чому літні люди стають вередливими: що стоїть за такою поведінкою

Складна поведінка дорослої людини може означати, що вона тривожиться, нудьгує або в неї щось болить. Тому, коли старі батьки стають вередливими, шукають причини: у старшому віці їх перевіряють шість.

• Самотність та ізоляція. За даними ВООЗ, від самотності й соціальної ізоляції потерпає приблизно чверть літніх людей. ВООЗ називає самотність та ізоляцію головними чинниками ризику психічних розладів у пізньому віці.
• Втрати й вихід на пенсію. До стресових подій, пов'язаних зі старінням, ВООЗ зараховує втрату близьких, зниження доходу та вихід на пенсію.
• Менше сил і самостійності. Стресом стає і те, що людина вже не все може сама.
• Біль і хронічні хвороби. Хронічні хвороби та обмежену рухливість Центр громадського здоров'я МОЗ України називає чинниками ризику психічних розладів у старшому віці.
• Поганий слух. Коли слух знижується, людина просить говорити повільніше й голосніше, гірше розуміє мовлення в шумі, починає уникати товариства і почувається відірваною від інших. Слух знижується поступово, тож людина може цього не помічати.
• Деякі ліки. Зміни характеру й поведінки можуть бути побічною дією ліків, а також ознакою хвороб щитоподібної залози, нирок, печінки або низького цукру в крові.

Про вікові зміни загалом є окрема стаття: психологічні особливості похилого віку.

Характер чи старечий маразм: як відрізнити егоїзм від хвороби

«Старечий маразм» і «старече слабоумство» це побутові слова, діагнозів із такими назвами лікарі не ставлять. Лікар у таких випадках перевіряє, чи немає деменції: це синдром, за якого порушується робота мозку. Деменція не є природною частиною старіння.

Ранні ознаки деменції: людина забуває недавні події, їй важко зосередитися, виконувати звичні справи, стежити за розмовою і добирати слова, вона плутається в часі й місці. Змінюється і настрій: з'являються тривожність, лякливість, сум, дратівливість.

Егоїстичною людина може здаватися і через лобно-скроневу деменцію: людина стає нетактовною або грубою, діє імпульсивно, перестає співчувати й видається холодною, втрачає інтерес до людей і справ. Сама вона цих змін не помічає. Здебільшого цю деменцію діагностують у 45-65 років.

Депресія не є нормальною частиною старіння. У літніх людей її ознаки менш помітні: погіршення пам'яті або зміни характеру, болі в тілі, втома, втрата апетиту, поганий сон, бажання сидіти вдома й відмова від нового, думки про смерть. Загальна ознака депресії: спалахи гніву і дратівливість через дрібниці.

Якщо ви впізнали близьку людину в правій колонці або в цих описах, це привід показати її лікареві, а не діагноз. Починають із сімейного лікаря. Про життя з уже встановленим діагнозом є окрема стаття: догляд за людьми з деменцією.

Що робити рідним: як поводитися з літньою людиною щодня

Сварки легше гасити, коли зрозуміло, з чого починається спалах. Правила нижче підходять і тим, хто живе з літніми батьками, і тим, хто їх відвідує.

• Знайдіть причину. 1-2 тижні ведіть щоденник: у який час і після чого починається складна поведінка. Приводом бувають час доби, шум і безлад у домі, прохання зробити те, чого людина робити не хоче.
• Перевірте, чи немає болю і нездужання. За роздратуванням можуть стояти біль, голод, спрага або недосипання.
• Відповідайте на почуття, а не на слова: за докором може стояти тривога або нудьга.
• Говоріть спокійно, повільно й неголосно. Якщо почався спалах, а людина в безпеці, зробіть паузу і вийдіть із кімнати.
• Перемикайте на інше заняття. Помічайте ранні ознаки спалаху і змінюйте обстановку, наприклад замініть велике товариство розмовою сам на сам.
• Залишайте вибір. Обговорюйте з людиною рішення, які її стосуються, і питайте її думку: складна поведінка посилюється, коли людина відчуває, що втратила контроль над своїм життям і що її не слухають.
• Тримайтеся розпорядку дня зі щоденною прогулянкою і заняттями, які людині подобаються.
• Дайте справу і спілкування поза родиною: волонтерство, сусіди, бібліотека.

Якщо людина домагається уваги, не відповідайте на саму поведінку, але й не ігноруйте людину повністю. Не картайте її за її стан. Частину цих порад складено для догляду за людьми з деменцією, але вони підходять і тоді, коли діагнозу немає. Загальним правилам розмови присвячено статтю про те, як спілкуватися з літніми родичами.

Старечий егоїзм матері чи батька: особисті кордони з батьками

Особисті кордони це правила, які називають заздалегідь і спокійно, а не покарання. Скажіть наперед, у які дні ви приїжджаєте, о котрій годині телефонуєте і яку допомогу берете на себе. Цих правил тримаються, не виправдовуючись у кожній розмові.

Докорами, образами й тиском людина може домагатися уваги. Відповідають на це так само, як на іншу складну поведінку: по суті докору не сперечаються, але й людину повністю не ігнорують. Скажіть, що чуєте її образу, і повторіть домовленість: коли приїдете і коли зателефонуєте. Розмовляйте доброзичливо, але залишайтеся при своєму рішенні.

Складіть список справ, які можуть узяти на себе інші родичі: їжа, поїздки, візити до лікаря, і дайте їм вибрати. Від прохань, які забирають сили, відмовляйтеся.

Поступатися не треба там, де йдеться про вашу родину, роботу і гроші: ці рішення залишаються за вами. Рішення про власний побут і звички за змоги залишаються за літньою людиною.

Почуття провини перед літніми батьками і втома: коли допомога потрібна вам

Ідеальних доглядальників не буває: достатньо робити те, що вам до снаги. Допомога потрібна вже вам, якщо ви помічаєте в себе ознаки перевантаження:

• постійна тривога і відчуття, що все навалилося;
• постійна втома;
• сон набагато довший або коротший, ніж зазвичай;
• збільшення або втрата ваги;
• дратівливість і швидкі спалахи гніву;
• втрата інтересу до улюблених занять;
• постійний сум;
• частий головний та інший біль;
• алкоголь або ліки на шкоду собі;
• пропущені власні візити до лікаря.

Потреби того, хто доглядає, так само важливі, як потреби того, кого доглядають. До лікаря варто звернутися, якщо доглядати стало важко або у вас самих пригнічений настрій.

За даними ВООЗ, із жорстоким поводженням стикається кожна шоста літня людина, часто з боку тих, хто її доглядає. До жорстокого поводження зараховують і психологічне насильство, і брак турботи. Якщо ви помічаєте, що кричите на літню людину або уникаєте її, це сигнал шукати допомогу і перепочинок для себе.

Варіанти перепочинку:

• допомога рідних і друзів;
• оплачувана доглядальниця вдома;
• денний центр для літніх людей;
• коротке проживання в пансіонаті (будинку догляду).

У каталозі «Пансіони UA» зібрано пансіонати для літніх людей, про тимчасове проживання запитують у самому пансіонаті.

Коли літню людину треба показати лікарю

Зміна поведінки у літніх людей потребує лікаря, коли вона помітна або різка.

До сімейного лікаря записуються, якщо в людини з'явилися:

• помітні зміни настрою, апетиту, активності;
• безсоння або надмірний сон;
• нездатність зосередитися;
• надмірна тривожність, часта злість або агресивність;
• зловживання алкоголем;
• розмови про власну смерть;
• нав'язливі думки або дії, галюцинації;
• занедбана особиста гігієна.

Перший фахівець це сімейний лікар: він оцінює стан і може провести простий тест на пам'ять та увагу. Якщо є підозра на деменцію, він скеровує до невролога, геріатра, психіатра або нейропсихолога. В Україні діагноз «деменція» встановлює психіатр, він же призначає ліки.

Запропонуйте близькій людині записатися до лікаря і підіть разом із нею. Раннє звернення дає доступ до лікування, яке може полегшити частину симптомів і допомагає довше зберігати самостійність. За агресією можуть стояти біль, інфекція, нелікована депресія або побічна дія ліків.

Лікар потрібен якнайшвидше, якщо характер або поведінка змінилися і при цьому є хоча б одна з ознак:

• зміни з'явилися раптово, за години або дні;
• у людини сплуталася свідомість: вона не може ясно думати й говорити, не розуміє, де перебуває, бачить або чує те, чого немає;
• людина намагається або погрожує завдати шкоди собі чи іншим;
• піднялася температура;
• з'явився сильний головний біль;
• стало важко ходити, тримати рівновагу, говорити, погіршився зір;
• в останні тижні була травма голови.

Якщо зміни з'явилися раптово і в людини сплуталася свідомість, викликають швидку (103): це може загрожувати життю.

Проста перевірка на сплутаність свідомості: спитати ім'я, вік і сьогоднішню дату. Причинами раптової сплутаності бувають інфекція, зокрема сечових шляхів, інсульт, низький цукор у крові при діабеті, травма голови, деякі ліки. Такий стан часто минає, коли причину знаходять і усувають.

За даними ВООЗ, приблизно 15% людей віком 70 років і старше живуть із психічним розладом, і часто такі розлади не діагностують і не лікують, зокрема через стигму.

------------
Вся інформація, наведена в цій статті, носить ознайомлювальний характер і може бути не актуальна на момент публікації. Перед прийняттям тих чи інших дій та рішень необхідно проконсультуватись у фахівця!