Похорон у православній традиції: що не можна робити за церковними канонами, а що лише забобон

Багато з того, що не можна робити на похороні за народними уявленнями, належить до повір'їв, а не до церковних правил. Для Церкви головне в похороні молитва за померлого: так пояснюють священники ПЦУ та УГКЦ. Нижче по черзі розібрано, що заведено і чого не варто робити, коли людина померла, під час відспівування, прощання і поховання, на поминках, і які заборони священники називають забобонами.

Християнський похорон: де церковне правило, а де звичай

Похорон у церковному розумінні це молитовний супровід померлого і прощання з ним. В УГКЦ християнський похорон називають церковною подією: Церква молитовно супроводжує тіло померлого «на шляху до воскресіння».

Як відбувається похорон, визначають церковний чин і народні звичаї. Церковні правила стосуються самого чину. До нього належать відспівування, останнє цілування і віддання тіла землі із символічним посипанням землею.

Звідси й плутанина із заборонами. Одні похоронні традиції йдуть від чину та церковної практики. Інші лише супроводжують християнський похорон: це народні звичаї, і частина з них має дохристиянське походження. Наприклад, звичай тричі піднімати або опускати труну над порогом отець Микола Микосовський (ЧСВВ) пов'язує з язичницьким віруванням у домовика.

Священники ПЦУ та УГКЦ одностайні в тому, що головне на похороні молитва за померлого. Забобони, за словами отця Зеновія Хоркавого, не допомагають душі і відволікають від головного. У деталях практика церков може різнитися, тому правила своєї парафії краще уточнити у священника свого храму.

Що не можна робити, коли померла близька людина: православний порядок

Після смерті близької людини рідні чують різні поради про те, що не можна робити вдома і перед похороном. Церковна практика простіша за ці поради. За нею заведено:

• молитися за померлого;
• поставити біля труни ікону, а перед нею свічку або лампаду;
• звернутися до храму й домовитися про відспівування або панахиду.

Щоб викликати священника на похорон, теж ідуть до храму: там замовляють відспівування і там само кажуть, що принести і на який день домовлятися.

Чого Церква не вимагає, а православні автори не схвалюють:

• ставити біля труни склянку води або чарку горілки з хлібом: у цього звичаю язичницьке коріння;
• класти під труну сокиру чи ставити таз із водою;
• мити підлогу після винесення тіла;
• влаштовувати «проводи душі» і залишати на могилі «відкуп» дрібними грошима.

Останні три пункти православні автори називають забобонами, несумісними з вірою.

День похорону залежить від обставин і від домовленості з храмом та кладовищем. За звичаєм поховання і відспівування відправляють на третій день після смерті, причому день смерті вважають першим. На Великдень і на Різдво не відспівують, відспівування переносять. Як заведено у вашому храмі, скаже священник.

Відспівування: кого відспівують і чи можна поховати без нього

Поховати без відспівування можна. Відспівування це церковне богослужіння для хрещеної людини, але не обов'язкова частина похорону. Якщо відспівування неможливе або померлий був невіруючим, проводять цивільне прощання, а близькі можуть молитися самі. Відспівування замовляють у церкві.

За православними правилами відспівують не всіх. Нехрещених не відспівують. Самогубців за загальним правилом теж не відспівують. Виняток роблять, якщо людина вчинила це в стані психічного розладу: тоді рідні подають прохання до правлячого архієрея і додають медичний висновок, а рішення ухвалює архієрей.

Якщо тіло не знайдено, його неможливо доправити або людину вже поховали без відспівування, у виняткових випадках відправляють заочне відспівування в храмі. Коли відспівати не можна зовсім, залишається молитва близьких.

У звичайному випадку хрещену людину відспівують, а потім тіло віддають землі. Якщо ви сумніваєтеся, як учинити у вашій ситуації, спитайте священника свого храму до похорону. Поховання християнина, як пояснюють священники ПЦУ та УГКЦ, це передусім молитва за нього. Про те, як проходить відспівування, є окрема стаття.

Що кладуть у труну в православній традиції і що класти не варто

Що кладуть у труну за церковною практикою:

• натільний хрест: його надягають на померлого;
• покривало (саван), яким накривають тіло;
• вінчик, його кладуть на чоло;
• текст розрішальної молитви: священник читає її на відспівуванні після Євангелія, а потім за звичаєм текст вкладають у праву руку померлого;
• ікону або хрест: під час прощання вони лежать на грудях померлого або в руках.

На прощанні цілують ікону або вінчик, а якщо труна закрита, хрест на віці труни. Ікона в труні до кінця не залишається: за звичаєм перед закриттям труни її виймають і залишають удома або передають до храму. Як заведено у вашому храмі, скаже священник.

Ікони з дому померлого рідні можуть забрати собі.

Класти в труну речі живих людей священники називають забобоном. Так само вони оцінюють зворотний звичай, коли «похоронні» речі зберігають для ворожіння. Використання похоронних предметів у «магії», наприклад шнурка покійного в горілці «від пияцтва», отець Зеновій Хоркавий називає найгіршим із забобонів.

Прощання і поховання: чи хреститися перед труною і чи можна рідним нести труну

Як прощатися з померлим, підказує сам чин: останнє цілування наприкінці відспівування отець Микола Микосовський називає справжнім прощанням з померлим. Віряни під час прощання за звичаєм хрестяться і кланяються. Церковного правила, яке зобов'язувало б хреститися перед труною невіруючого гостя, у роз'ясненнях священників немає.

За одним із повір'їв, рідним не можна нести труну і хрест, бо в родині почнеться біда («чорна смуга»). Церква цього не забороняє. Священник ПЦУ Олексій Філюк називає таке повір'я забобоном. Отець Тарас Дзьоба каже, що заборони нести труну і торкатися хреста немає, а нести хрест мають гідні люди.

Символічне посипання землею в чині поховання нагадує, що людина смертна. Іншого значення ця дія не має, і звичаю роздавати рідним «освячену землю» в чині поховання теж немає.

Церковної заборони ховати в одну могилу з родичем (підпоховання) у роз'ясненнях священників немає. Чи можна це зробити і через який строк, визначають правила кладовища і закон, тому це уточнюють на кладовищі. Якщо у померлого залишився відкритим рот, із цим краще звернутися до ритуальної служби: у церковних роз'ясненнях, на які спирається ця стаття, про це нічого немає.

Чин відспівування завершується співом «Вічна пам'ять». Побажання «нехай земля буде пухом» у церковному тексті немає: частина священників називає його відгомоном дохристиянських уявлень і радить казати «Вічна пам'ять» або «Царство Небесне». Немає в роз'ясненнях священників і правила, за яким не прийти на похорон це гріх: помолитися за померлого і замовити панахиду можна й без присутності на похороні.

Про те, як поводитися на похороні, що вдягнути і що сказати рідним, є окрема стаття.

Поминки по-християнськи: що не схвалює Церква і чи можна поминати, якщо тіло не поховане

Звичаї після похорону у православній традиції пов'язані з поминальними днями: це 3-й, 9-й і 40-й день після смерті та роковини, а крім них загальні поминальні (задушні) суботи. Похорон і поминки влаштовані по-різному: у поховання є церковний чин, а поминальний обід Церква не регламентує.

На запитання, що не можна робити після похорону, православні автори відповідають про застілля. Спиртне на поминках вони вважають звичаєм язичницького походження: поминати треба молитвою. Чарка з хлібом «для покійного» з того самого ряду: у звичаю язичницьке коріння, Церква його не вимагає.

Чи можна поминати, якщо тіло не поховане, залежить від того, чи встановлено смерть. Якщо смерть достовірна, але тіло не знайдено або не доправлено, відправляють заочне відспівування, і людину поминають як померлу. Якщо людина зникла безвісти і її смерть не встановлено, за звичаєм за неї моляться як за живу, а не як за померлу.

Що не можна робити до 9 і 40 днів після смерті

На запитання, що не можна робити до 9 днів, до 40 днів чи до року після смерті, священники не відповідають переліком побутових заборон. У роз'ясненнях про поминальні дні вони не кажуть, що в цей час не можна прибирати, прати чи робити ремонт: це побутові звичаї, а не церковні правила. Миття підлоги після винесення тіла православні автори прямо називають забобоном.

Сенс цих днів священники пояснюють через молитву. За требником Петра Могили, який цитує отець Іван Вихор (УГКЦ), померлого поминають на третій день на згадку про воскресіння Христа на третій день. На дев'ятий день моляться, щоб Господь упокоїв померлого через заступництво дев'яти ангельських чинів. Сороковий день нагадує про сорокаденний піст Христа, а в православній традиції, як пояснює архімандрит Константин Марченко, з ним пов'язують так званий приватний суд над душею.

Поминати раніше від установленого дня без вимушених обставин архімандрит Константин Марченко називає профанацією. За вимушених обставин день поминання краще обговорити зі священником свого храму.

Що не можна робити на похороні за прикметами і що кажуть священники

Похоронні забобони передають як церковні заборони, хоча правилами Церкви вони не є. У таблиці зібрано повір'я, про які висловлювалися священники ПЦУ та УГКЦ, і їхні пояснення.

Церковного правила, яке забороняло б вітатися за руку на похороні, у роз'ясненнях священників немає: це народний звичай.

До необов'язкових або хибних повір'їв священники зараховують також заборону приносити квіти з кладовища і звичай виганяти тварин. Отці Тарас Дзьоба і Зеновій Хоркавий пояснюють, що забобони йдуть від браку віри і відволікають від молитви, а померлому не допомагають.

ПЦУ давала таке саме роз'яснення про дзеркала у 2021 році. Про те, чому завішують дзеркала і звідки пішов цей звичай, є окрема стаття.

------------
Вся інформація, наведена в цій статті, носить ознайомлювальний характер і може бути не актуальна на момент публікації. Перед прийняттям тих чи інших дій та рішень необхідно проконсультуватись у фахівця!