Організація похорону: хто має право ховати і як усе оформити за законом

Організація похорону за законом покладена на виконавця волевиявлення померлого, тобто на людину, якій померлий за життя доручив свій похорон. Якщо такої людини немає або вона відмовилася, ховають близькі родичі, яких називає закон, або інша людина, що взяла це на себе. Нижче розібрано порядок дій, документи, місце на кладовищі та допомогу на поховання.

Хто має право ховати людину за законом

Ховати людину за законом має виконавець її волевиявлення: так записано у статті 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу». Виконавця людина призначає сама за життя: доручає виконати своє волевиявлення певній особі. Якщо у волевиявленні виконавця не названо або він відмовився, закон називає, хто здійснює поховання:

• чоловік або дружина;
• батьки (усиновлювачі);
• діти;
• сестра;
• брат;
• дід або бабуся;
• онук або правнук;
• інша особа, яка зобов'язалася поховати померлого.

Так закон відповідає на запитання, хто має право ховати: поховання покладено на виконавця волевиявлення, а без виконавця ховають люди з переліку. Останній пункт означає, що ховати може й людина, яка не є родичем померлого, якщо вона взяла це зобов'язання на себе.

У переліку названо лише найближчих: чоловіка або дружину, батьків, дітей, сестру і брата, діда і бабусю, онуків і правнуків. Племінників, дядьків, тіток і двоюрідних родичів серед них немає. Вони ховають як інша особа, якщо беруть на себе таке зобов'язання.

Того, кого в побуті називають розпорядником чи організатором похорону, закон називає виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов'язалася поховати померлого. На цій людині вся організація похорону.

Із цією роллю закон пов'язує і практичні кроки. Документи про смерть видають виконавцеві волевиявлення або тому, хто зобов'язався поховати померлого, і отримати їх він може доручити іншій особі. Місце на кладовищі надають за заявою того, хто ховатиме. Після похорону відповідальній особі видають свідоцтво про поховання, а допомогу на поховання виплачують тому, хто провів похорон.

Волевиявлення померлого: де поховати і хто його виконує

Де і як її поховати, людина може визначити сама: кожен громадянин має право за життя висловити волевиявлення щодо поховання і того, як учинити з його тілом після смерті (ст. 6). У ньому можна зазначити:

• згоду або незгоду на патологоанатомічний розтин;
• згоду або незгоду на вилучення анатомічних матеріалів;
• бажання бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч із певними раніше померлими;
• бажання бути кремованим;
• доручення виконати волевиявлення певній особі: це і є виконавець.

Дії з тілом померлого мають відповідати його волевиявленню. Виняток один: обставини, за яких виконати його неможливо. У якій формі оформити волевиявлення, щоб його взяли до виконання, уточнюють у нотаріуса.

Щодо місця закон каже так: людина має право висловити бажання бути похованою в певному місці, а про місце реєстрації (прописку) в законі не йдеться. Поховання в іншому населеному пункті проводять у порядку, встановленому законом.

Якщо громадянин України помер за кордоном і залишив належно посвідчене письмове волевиявлення бути похованим в Україні, виконавець волевиявлення або особа, яка зобов'язалася поховати померлого, організовує поховання на кладовищі в Україні за сприяння консульства чи дипломатичного представництва (ст. 11).

Чи зобов'язані родичі ховати і хто ховає самотніх людей

Закон прямо передбачає випадок, коли родичі відмовилися ховати померлого: тоді його ховають коштом місцевого бюджету (ст. 16). Коштом місцевих бюджетів ховають також одиноких громадян, людей без постійного місця проживання і невпізнаних померлих.

Поховання за рахунок держави оплачує місцевий або державний бюджет: це залежить від того, до якої категорії належав померлий. Безоплатне поховання закон передбачає і за заслуги (ст. 14).

Якщо родичі відмовилися ховати або померлий був самотнім, звертаються до органу місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування вирішують питання фінансування ритуальних послуг для одиноких громадян, ветеранів війни та праці і малозабезпечених (ст. 8).

Організація похорону: етапи і порядок поховання померлих

Як організувати похорон самостійно: почніть із документів про смерть, далі укладіть договір і вирішіть питання з місцем на кладовищі. Кроки йдуть у такому порядку:

1. Отримайте лікарське свідоцтво про смерть у закладі охорони здоров'я.
2. Зареєструйте смерть і отримайте свідоцтво про смерть.
3. Оберіть ритуальну службу й укладіть із нею договір-замовлення на поховання або кремацію.
4. Подайте заяву на місце на кладовищі або погодьте підпоховання в наявну могилу.
5. Отримайте після похорону свідоцтво про поховання.
6. Оформіть допомогу на поховання, якщо померлий був пенсіонером, отримувачем соціальної допомоги, безробітним або застрахованим працівником.

Так у загальних рисах відбувається похорон в Україні з погляду документів. Усі кроки можна пройти самому або доручити іншій людині. Виконавець волевиявлення або той, хто зобов'язався поховати померлого, може доручити отримання документів іншій особі.

Що потрібно для поховання людини: документи і свідоцтво про поховання

Для поховання людини потрібні два документи про смерть: лікарське свідоцтво про смерть і свідоцтво про смерть. Третій документ, свідоцтво про поховання, видають уже після похорону.

Лікарське свідоцтво і свідоцтво про смерть видають у день звернення. Щоб укласти з ритуальною службою договір-замовлення на поховання або кремацію, пред'являють документ, що посвідчує особу, свідоцтво про смерть і довідку про смерть. Тому оформлення документів для похорону починають із реєстрації смерті, а вже потім ідуть до ритуальної служби.

Якщо установа просить довідку про поховання, уточніть у неї, який саме документ потрібен: після похорону видають свідоцтво про поховання. Докладніше про кожен документ розповідає стаття документи для організації похорону.

Ритуальна служба: що це і які послуги вона надає за законом

Ритуальна служба за законом це спеціалізоване комунальне підприємство, яке створюють органи місцевого самоврядування (ст. 9). Її завдання: організація похорону і надання послуг із необхідного мінімального переліку ритуальних послуг.

До необхідного мінімального переліку входять, зокрема, оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання і копання могили з опусканням труни, закопуванням і формуванням намогильного насипу. Послуги з цього переліку надають ритуальні служби або, за договором, підприємства будь-якої форми власності.

Ціни на послуги з мінімального переліку встановлює виконком сільської, селищної або міської ради. На всі інші послуги ціни договірні (ст. 10).

У договорі-замовленні фіксують увесь обсяг послуг. Замовник може вилучити з нього те, що йому не потрібне. Про те, як зменшити витрати, розповідає стаття про економ-похорон.

Чи платне місце на кладовищі і як отримати дозвіл на підпоховання

За саму ділянку під могилу платити не потрібно: місце на кладовищі надають безоплатно за заявою людини, яка ховатиме (ст. 25). Якщо родич хоче поховати двох і більше людей, безоплатно надають і місце для родинного поховання.

Для поховання в новій могилі подають заяву про надання ділянки. Куди її подавати у вашому населеному пункті, уточнюють у ритуальній службі або в адміністрації кладовища.

Після похорону відповідальній особі видають свідоцтво про поховання. Воно дає право встановити пам'ятник у межах могили і проводити подальші поховання.

Дозвіл на підпоховання залежить від користувача могили: без його згоди підпоховання в наявну могилу і встановлення пам'ятника заборонені. У Києві, за пам'яткою міського управління юстиції, для підпоховання в родинну могилу просять оригінал і копію свідоцтва про смерть та свідоцтво про поховання раніше похованого прямого родича: батька, матері, сина чи дочки. Для договору потрібна згода користувача ділянки, самої лише копії свідоцтва про смерть недостатньо. Актуальний перелік документів і вимоги в інших містах уточнюють в адміністрації кладовища.

Якщо на кладовищі немає вільних місць, його закривають повністю або частково. Після цього ховають лише на наявних родинних місцях або підпохованням за згодою користувачів могил (ст. 23). Ділити кладовища на ділянки за майновим станом померлих закон забороняє.

Допомога на поховання: хто отримує і куди звертатися

Допомогу на поховання отримує той, хто фактично провів похорон, і це не обов'язково родич. Куди звертатися, залежить від того, ким був померлий.

Для військових пенсіонерів допомога становить тримісячну пенсію, але не менше п'ятикратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Якщо поховання проведено за рахунок держави, допомогу не виплачують.

Щоб отримати допомогу на поховання пенсіонера, до ПФУ подають:

• заяву;
• документ, що посвідчує особу;
• витяг із Державного реєстру актів цивільного стану про смерть або довідку про смерть;
• свідоцтво про смерть, якщо людина померла за межами України;
• реєстраційний номер облікової картки платника податків;
• реквізити рахунку у форматі IBAN.

Заяву ПФУ розглядає 10 робочих днів.

Закон про похоронну справу: хто відповідає за поховання в Україні

Правила поховання в Україні встановлює Закон України «Про поховання та похоронну справу» № 1102-IV від 10 липня 2003 року. Він же регулює ритуальні послуги: хто їх надає і хто встановлює на них ціни.

Діяльність у сфері поховання організовують центральний орган виконавчої влади у сфері житлово-комунального господарства, місцеві адміністрації та органи місцевого самоврядування (ст. 8). Органи місцевого самоврядування виділяють землю під кладовища і забезпечують їх утримання, створюють ритуальні служби та контролюють захист прав споживачів ритуальних послуг.

Куди звертатися і по що:

• ДРАЦС: реєстрація смерті і свідоцтво про смерть;
• ритуальна служба: договір-замовлення і ритуальні послуги;
• адміністрація кладовища або спеціалізоване комунальне підприємство: місце на кладовищі, підпоховання, свідоцтво про поховання;
• ПФУ: допомога на поховання пенсіонера;
• орган місцевого самоврядування: поховання коштом бюджету, ціни на послуги з мінімального переліку.

Обряди і церковні правила тут не розглянуто: про них є окремий матеріал про те, що не можна робити на православному похороні.

Норми про поховання і розміри виплат змінюються, тому перед зверненням уточнюйте правила в ДРАЦС, ПФУ або в адміністрації кладовища.

------------
Вся інформація, наведена в цій статті, носить ознайомлювальний характер і може бути не актуальна на момент публікації. Перед прийняттям тих чи інших дій та рішень необхідно проконсультуватись у фахівця!