Психологічні особливості людей похилого віку: емоції, пам'ять, потреби

Психологічні особливості людей похилого віку це не «зіпсований характер», а поєднання трьох речей: звичайних вікових змін пам'яті та швидкості мислення, змін у житті (пенсія, втрати, здоров'я) і того, як сама людина до них пристосовується. Єдиного портрета тут немає: люди одного віку дуже різняться між собою. Стаття написана для тих, хто живе поруч із літньою людиною або доглядає її.

Похилий вік: це з якого віку і що таке старечий вік

Похилий вік це 60 років і більше: таку межу використовує Всесвітня організація охорони здоров'я в матеріалах про психічне здоров'я. До 2030 року, за даними ВООЗ, у цьому віці буде кожен шостий мешканець планети.

В Україні люди похилого віку це, за законом, ті, хто досяг пенсійного віку (60 років), а також ті, кому до пенсійного віку залишилося не більше ніж півтора року. Похилий і старечий вік розрізняють: старечим зазвичай називають вік від 75 років, а довгожителями людей, старших за 90 років. Паспортний вік при цьому мало говорить про психологію конкретної людини.

Психологія людей похилого віку: що змінюється з віком, а що ні

Риси особистості з віком залишаються відносно стабільними, змінюються швидкість мислення, обставини життя та коло спілкування. Людина, яка була товариською замолоду, найімовірніше залишиться товариською і в старості.

Психологію старості вивчає геронтопсихологія (в англомовній літературі геропсихологія). Це галузь психології, яка застосовує її знання й методи, щоб розуміти літніх людей і допомагати їм та їхнім родинам. Серед її тем депресія і тривога, горе і втрата, безсоння і біль, життя з хронічною хворобою, зміна ролей у сім'ї та навантаження на родичів, які доглядають.

Літні люди дуже різні, але загальну картину можна звести в коротку таблицю: що зазвичай зберігається, а що змінюється.

Емоції та настрій у похилому віці

Загалом люди похилого віку задоволені життям не менше, ніж молодші: з віком задоволеність життям зазвичай зростає. Більшість із них повідомляє про добре психічне здоров'я, і проблем із ним у них менше, ніж в інших вікових групах.

Водночас літній вік має свої приводи для важких переживань. Психологічні проблеми людей похилого віку пов'язують із такими змінами:

• втрата близьких;
• зниження доходу;
• послаблення відчуття мети після виходу на пенсію;
• зниження фізичних можливостей.

Окрема тема це самотність. Разом із соціальною ізоляцією вона належить до головних чинників ризику для психічного здоров'я в похилому віці. З ними стикається близько чверті літніх людей, і ризик вищий у тих, хто живе сам. Про те, чим небезпечна самотність людей похилого віку і як допомогти, є окрема стаття.

Горе, відчуття ізоляції та самотності після втрати це природна реакція, а не хвороба, і багато людей з часом пристосовуються до змін. Звичайний сум і клінічна депресія це різні стани. Якщо важкі почуття не минають, вони можуть перейти в депресію або тривожний розлад.

Пам'ять і мислення: що з віком змінюється в нормі

З віком сповільнюються реакція і швидкість, з якою людина запам'ятовує та пригадує інформацію, а набуті знання й досвід зберігаються. Короткочасна пам'ять змінюється помітно, довготривала страждає менше. У більшості людей ці когнітивні зміни слабкі й не заважають повсякденному життю, до того ж у різних людей вони виражені по-різному.

Звичайні вікові зміни пам'яті називають віковою забудькуватістю. Нормою вважають, якщо здорова літня людина:

• іноді кладе речі не на місце;
• насилу пригадує потрібне слово чи ім'я;
• забуває, який сьогодні день, але згодом пригадує;
• довше опановує нове;
• насилу втримує увагу впродовж тривалого часу.

Похилий вік не забирає здатності вчитися. Літні люди опановують нові навички, хоча часу на це йде більше. У завданнях, де потрібні набуті знання й досвід, багато хто з них справляється краще за молодших, а мудрість і творчі здібності часто зберігаються до кінця життя.

Зберігати ясність розуму допомагають розумове і фізичне навантаження: читання, кросворди та ігри зі словами, змістовні розмови, нове хобі, спілкування з людьми. Фізична активність поліпшує кровопостачання мозку.

Деменція і тяжка втрата пам'яті до норми не належать: якщо забудькуватість заважає звичайним справам (готувати за рецептом, користуватися телефоном, знаходити дорогу додому), потрібно звернутися до лікаря.

Криза похилого віку і вихід на пенсію

Кризою похилого віку психологи називають період, коли людина підбиває підсумок прожитого життя. Цей період описує теорія Еріка Еріксона: приблизно з 65 років людина проходить останню з восьми психосоціальних криз, «цілісність проти відчаю».

Людина озирається на прожиті роки й намагається скласти події в осмислене ціле. Якщо це вдається, вона приймає своє минуле, бачить життя цілісним і ставиться до смерті як до частини життя. Якщо не вдається, їй важко прийняти свій шлях, і вона відчуває багато жалю.

Вихід на пенсію пов'язаний із двома втратами: знижується дохід і слабшає відчуття мети. ВООЗ називає його серед стресових подій цього віку. Водночас зайнятість після пенсії в багатьох зберігається: літні люди далі працюють, займаються волонтерством або доглядають близьких.

Психологія старіння: чому люди пристосовуються до віку по-різному

Те, як людина переживає старість, залежить від її характеру, здоров'я та оточення, а не лише від віку. В одних 80-річних фізичні й розумові можливості порівнянні з можливостями 30-річних, іншим у тому самому віці потрібна значна допомога.

До втрат і змін багато людей з часом пристосовуються, хоча горе і відчуття самотності після них природні. З благополуччям пов'язане й те, як людина оцінює прожите: у дослідженні літніх людей, опублікованому в European Journal of Ageing у 2021 році, відчуття цілісності було пов'язане з вищим благополуччям і меншим душевним напруженням, а з відчаєм усе було навпаки. Це зв'язок, а не доведена причина.

Потреби людей похилого віку: що потрібно для душевної рівноваги

Крім їжі, тепла й лікування людині потрібні самостійність, стосунки і відчуття власної потрібності. ВООЗ називає здоровим старінням збереження здатностей, які дають людині змогу:

• задовольняти базові потреби, наприклад самій обирати, що їсти і що вдягнути;
• вчитися, розвиватися й ухвалювати рішення, наприклад самій розпоряджатися своїм днем і грошима;
• бути мобільною, наприклад виходити на прогулянку і в магазин;
• будувати й підтримувати стосунки, наприклад телефонувати друзям і бачитися із сусідами;
• приносити користь суспільству, наприклад допомагати родині або займатися волонтерством.

Відсутність хвороб для цього не обов'язкова. Змістовна соціальна активність поліпшує психічне здоров'я і задоволеність життям та зменшує депресивні симптоми. Це можуть бути клуби й групи за інтересами, групи підтримки, творчі заняття, навчання, волонтерство, програми дружнього спілкування.

Ейджизмом називають стереотипи, упередження і дискримінацію щодо людей через їхній вік, зокрема й щодо самого себе. Удома він виглядає як рішення, ухвалені за людину, або розмова про неї в третій особі в її присутності. За даними ВООЗ, ейджизм пов'язаний із гіршим фізичним і психічним здоров'ям літніх людей, а засвоєні стереотипи змушують людину саму себе обмежувати. До літньої людини слід ставитися з повагою, і це стосується передусім близьких: кожна шоста літня людина стикається з жорстоким поводженням (фізичним, словесним, психологічним, фінансовим або з нехтуванням потребами), і часто воно йде від тих, хто її доглядає.

Як підтримати літню людину: психологічна допомога в родині

Психологічна допомога людям похилого віку в родині складається з простих регулярних дій. Що можуть зробити близькі:

• Підтримуйте регулярний контакт: телефонуйте, влаштовуйте відеодзвінки, заходьте бодай ненадовго.
• Будуйте спільні плани, на які людина чекатиме: прогулянка, поїздка, похід у кіно.
• Допоможіть знайти заняття і коло спілкування: групу чи заняття за інтересами, волонтерство.
• Починайте з невеликих досяжних кроків і не змінюйте все одразу: для початку можна просто прийти на заняття й подивитися.
• Ухвалюйте рішення, які стосуються життя людини, разом із нею.
• Спонукайте близьку людину звернутися по допомогу, якщо вона пригнічена: запропонуйте разом сходити до лікаря або разом зайнятися фізичною активністю.

Про те, як спілкуватися з літніми родичами, розповідає окрема стаття.

Підтримка потрібна і самим близьким. Догляд за літньою людиною може надмірно позначатися на душевному стані того, хто доглядає, і ВООЗ радить таким людям перепочинок, навчання, психологічну та фінансову підтримку. Якщо людина живе сама і рідні не можуть бути поруч, у каталозі «Пансіони UA» зібрано пансіонати, де є спілкування і заняття за інтересами.

Коли літній людині потрібна допомога психолога або лікаря

Пригніченість, яка не минає, це не вік, а привід звернутися до лікаря. Депресія у людей похилого віку не є нормальною частиною старіння: це хвороба, яка лікується, і завдяки лікуванню в більшості симптоми слабшають. Літні люди часто не звертаються по допомогу, бо вважають свій стан віковим.

До лікаря звертаються, якщо не минають такі ознаки:

• постійний сум, відчуття порожнечі або безнадії;
• втрата інтересу до того, що раніше тішило;
• людина стала емоційно «пласкою», їй важко радіти;
• зміни апетиту або ваги;
• безсоння або надто довгий сон;
• дратівливість, неспокій;
• занепад сил;
• відчуття непотрібності або провини;
• важко зосередитися й ухвалювати рішення;
• постійний біль, головний біль або проблеми з травленням без зрозумілої причини;
• зловживання алкоголем.

Допомога потрібна терміново, якщо людина говорить про смерть чи самогубство або намагалася собі зашкодити. У разі загрози життю викликають швидку: 103.

Почати можна із сімейного лікаря: він оцінить стан і за потреби скерує до психолога, психотерапевта або психіатра. Лінія психологічної підтримки Національної психологічної асоціації: 0 800 100 102, щодня з 10:00 до 20:00. Цей розділ стосується лише настрою. Якщо змінилася поведінка або ви вагаєтеся, вік це чи хвороба, прочитайте статтю про зміни поведінки в літньому віці.

------------
Вся інформація, наведена в цій статті, носить ознайомлювальний характер і може бути не актуальна на момент публікації. Перед прийняттям тих чи інших дій та рішень необхідно проконсультуватись у фахівця!