Як слід поводитися під час спілкування з людиною з порушеннями слуху: поради для родичів літніх людей

Під час спілкування з людиною з порушеннями слуху слід спершу привернути її увагу, стати до неї обличчям за доброго освітлення і говорити чітко, без крику. Стаття написана для тих, хто доглядає літню людину, яка погано чує. Нижче правила зібрано списком, а далі розібрано за кроками розмови.

Як слід поводитися під час спілкування з людиною з порушеннями слуху: 8 правил

Людина з порушенням слуху розуміє вас краще, коли бачить ваше обличчя і коли довкола немає зайвих звуків. На цьому тримаються всі вісім правил.

1. Приверніть увагу людини, перш ніж заговорити.
2. Станьте або сядьте обличчям до неї за доброго світла.
3. Говоріть чітко і трохи голосніше, ніж зазвичай, але не кричіть.
4. Не затуляйте рот і обличчя.
5. Скажіть інакше, якщо вас не зрозуміли, а не повторюйте ті самі слова.
6. Приберіть фоновий шум.
7. Запишіть важливе.
8. Запитайте людину, як їй зручніше спілкуватися.

Якщо людина майже не чує мовлення, правила ті самі. Коли усно порозумітися не вдається, переходять на письмо і жести, про це є розділ нижче.

Як краще звертатися до людини з порушенням слуху, щоб почати розмову

Звертатися до людини з порушенням слуху краще так, щоб вона спершу вас побачила. Назвіть її на ім'я. Якщо вона не чує, помахайте рукою там, де вона це помітить, або легко торкніться плеча чи ліктя. Говорити починайте після того, як людина подивилася на вас.

Торкайтеся м'яко, щоб не налякати, особливо коли людина лежить або дрімає. Не звертайтеся до неї зі спини чи з іншої кімнати: коли співрозмовники не бачать одне одного, зрозуміти мовлення набагато важче.

Станьте або сядьте обличчям до людини, на одному рівні з її очима. Світло має падати на ваше обличчя, а не їй в очі, тому не стійте спиною до вікна чи яскравої лампи. Якщо на одне вухо людина чує краще, сідайте з цього боку.

Як говорити, щоб людина з порушеннями слуху вас зрозуміла

Говоріть чітко, у спокійному природному темпі і трохи голосніше, ніж зазвичай. Люди з вадами слуху здогадуються про зміст із рухів губ і виразу обличчя, тому крик і перебільшена артикуляція заважають: читати з губ стає важче, а мовлення спотворюється.

Читати з губ заважають також вуса, борода і маска. Волосся і предмети біля обличчя теж затуляють рот, приберіть їх на час розмови.

На початку назвіть тему, наприклад: «Поговорімо про завтрашній день». Коли тема змінюється, скажіть про це прямо. Речення будуйте короткі й прості. Якщо фразу не зрозуміли, скажіть те саме інакше: замість «Ходімо обідати» спробуйте «Суп готовий, сідай до столу».

Час, дати, адреси й номери телефонів попросіть повторити вголос або запишіть: багато чисел і слів звучать схоже. Розклад і вказівки, які треба запам'ятати, дайте на письмі.

Зберігайте терпіння і спокійний тон. Загальним прийомам розмови присвячено окрему статтю: як спілкуватися з літніми родичами.

Де розмовляти: шум, світло і розмова в компанії

Розмовляти краще в тихому і добре освітленому місці. Перед розмовою вимкніть телевізор і радіо, а в людному місці перейдіть туди, де тихіше. Деякі люди із втратою слуху до того ж погано переносять гучні звуки.

Світло має падати на обличчя того, хто говорить. Сядьте так, щоб вікно чи лампа не були у вас за спиною.

За спільним столом говоріть по одному і не перебивайте одне одного. Коли говорять двоє і більше, людина з порушеннями слуху губить нитку розмови, тож паралельних розмов не ведіть. Залучайте її до спільної бесіди.

З обличчя видно, чи людина зрозуміла: спантеличений погляд означає, що варто тактовно уточнити. Коли людина втомилася, наприклад надвечір, або хворіє, чути й розуміти їй важче. Важливу розмову в такий момент краще перенести.

Якщо літня людина не чує і не розуміє: письмо, жести, техніка

Якщо усно порозумітися не вдається, не підвищуйте голос, а додайте до слів те, що можна побачити або взяти в руки. Що допомагає:

• записати ключові слова або коротку фразу на папері чи в телефоні;
• показати на предмет, про який ідеться, або дати його людині в руки;
• показати дію жестом, допомогти мімікою;
• увімкнути в телефоні застосунок, який у реальному часі перетворює мовлення на текст, або автоматичні субтитри під час відеодзвінка;
• користуватися допоміжними пристроями: підсилювачем звуку для телефона і телевізора, кишеньковим підсилювачем мовлення, сигналізатором, який дублює дверний дзвінок, телефон і будильник спалахом світла або вібрацією.

Повідомлення пишіть короткі й прості. Субтитри допомагають і тим, хто чує частково.

Які пристрої підійдуть, уточнюють у лікаря або фахівця зі слуху.

Чому свистить слуховий апарат і що робити, якщо людина його не носить

Слуховий апарат свистить, коли він нещільно сидить у вусі або забитий вушною сіркою чи рідиною. Поправте його у вусі й почистіть за інструкцією.

Слуховий апарат не повертає нормального слуху. Він підсилює звуки, але не відокремлює повністю мовлення від фонового шуму, тому людина з апаратом теж може перепитувати, і правила розмови потрібні й з апаратом. Перед розмовою перевірте, що апарат надітий, увімкнений і батарейка не сіла.

Якщо людина не носить апарат, з'ясуйте, що саме їй заважає. Спочатку люди часто скаржаться, що апарат незручно сидить у вусі, власний голос здається надто гучним, заважає фоновий шум або апарат свистить. Із такими скаргами йдуть до фахівця, який налаштовував апарат: налаштування змінюють. До апарата звикають поступово, допомагає регулярне носіння.

Щоденний догляд за апаратом:

• бережіть апарат від тепла і вологи;
• чистіть його за інструкцією: вушна сірка і виділення з вуха можуть його пошкодити;
• не користуйтеся лаком для волосся, коли апарат надітий;
• вимикайте апарат, коли ним не користуються;
• одразу міняйте батарейки, що сіли;
• зберігайте запасні батарейки і маленькі апарати там, де їх не дістануть діти і тварини.

Вибір моделі описано окремо: як підібрати слуховий апарат літній людині.

Вікова приглухуватість (пресбіакузис): чому літні люди гірше чують

Вікова приглухуватість, або пресбіакузис, розвивається поступово і зазвичай однаково на обидва вуха. Її пов'язують зі змінами у внутрішньому вусі та слуховому нерві, вона може траплятися в кількох членів родини. У побуті кажуть також «стареча приглухуватість» (або «туговухість»). За даними ВООЗ, понад 25% людей, старших за 60 років, мають втрату слуху, яка заважає в повсякденному житті.

Ознаки приглухуватості помітні в побуті. Людина:

• погано розуміє мовлення по телефону;
• губить нитку розмови, коли говорять двоє і більше;
• часто перепитує;
• вмикає телевізор гучніше, ніж зручно іншим;
• погано розбирає слова на тлі шуму;
• скаржиться, що всі довкола бурмочуть;
• гірше розуміє дитячі та високі голоси;
• втомлюється від потреби вслухатися.

Втрата слуху, з якою нічого не роблять, пов'язана з ізоляцією, самотністю і пригніченістю, з вищим ризиком деменції, швидшим зниженням пам'яті та уваги і з вищим ризиком падінь. Людину, яка погано чує, інші можуть помилково сприйняти за розгублену, байдужу чи незговірливу, хоча вона лише не розчула.

Якщо літня людина живе або житиме в пансіонаті, розкажіть персоналу, на яке вухо вона чує краще і чи користується апаратом. Пансіонати для літніх людей зібрано в каталозі «Пансіони UA».

Коли потрібна перевірка слуху в лікаря

Перевірка слуху в лікаря потрібна і за поступового погіршення слуху, і за раптового, різниться лише терміновість. Зниження слуху не завжди пов'язане з віком. Причину іноді можна усунути: це сірчана пробка або інфекція вуха. Сірчану пробку видаляє лікар, ватні палички та інші предмети у вухо не вводять.

Запишіться на плановий прийом, якщо:

• слух поступово погіршується;
• людина почала часто перепитувати і губить нитку розмови, коли говорять двоє і більше;
• вона вмикає телевізор гучніше, ніж зручно іншим, або скаржиться, що всі довкола бурмочуть.

Терміново до лікаря треба, якщо:

• слух зник раптово на одне або обидва вуха;
• слух помітно погіршився за кілька днів або тижнів;
• разом із втратою слуху є біль у вусі або виділення з вуха.

Раптову втрату слуху вважають невідкладним станом.

На прийомі лікар може перевірити слух шепотом, по черзі закриваючи вуха. Точну перевірку, аудіометрію, робить фахівець зі слуху: через навушники в кожне вухо подають звуки і слова та знаходять найтихіший звук, який людина чує. В Україні це лікар-сурдолог або отоларинголог (ЛОР).

Глухонімий, глухий чи людина з порушеннями слуху: як казати правильно

Український «Довідник безбар'єрності» називає коректними формулювання «людина з порушеннями слуху» (універсальне), «людина з повною або частковою втратою слуху» і «нечуюча людина». Слово «глухонімий» некоректне: глухота не означає втрати мовлення. Щодо слів «глухий» і «глухі люди» думки в самій спільноті розходяться, довідник радить їх уникати.

Люди з втратою слуху від легкої до тяжкої зазвичай спілкуються усним мовленням: їм допомагають слухові апарати, інші пристрої та субтитри. Люди з глибокою втратою слуху чують дуже мало або не чують зовсім, і жестова мова є способом спілкування для частини з них.

Якщо з людиною прийшов супровідник або перекладач жестової мови, звертайтеся до самої людини, а не до них.

Чого не робити:

• не розпитуйте про ступінь втрати слуху і про те, чи вміє людина читати й писати;
• не вважайте заздалегідь, що людина не зрозуміє написаного;
• не йдіть, не закінчивши розмови;
• не підходьте впритул і не торкайтеся людини більше, ніж треба, щоб привернути увагу.

------------
Вся інформація, наведена в цій статті, носить ознайомлювальний характер і може бути не актуальна на момент публікації. Перед прийняттям тих чи інших дій та рішень необхідно проконсультуватись у фахівця!