Пульмікорт для інгаляцій: від чого призначають і як застосовувати через небулайзер

Пульмікорт для інгаляцій це суспензія будесоніду, гормонального протизапального препарату, яку вдихають через небулайзер при бронхіальній астмі та деяких інших хворобах дихальних шляхів за призначенням лікаря. Напад, який уже почався, ці ліки не знімають і звичайний кашель не лікують.

Пульмікорт для інгаляцій: від чого допомагає і коли його призначають

За чинною українською інструкцією суспензію будесоніду для небулайзера призначають при трьох хворобах:

• бронхіальна астма;
• загострення хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) у людей без ознак гострої дихальної недостатності;
• дуже тяжкий псевдокруп (підскладковий ларингіт), який потребує госпіталізації.

Будесонід зменшує запалення і набряк у дихальних шляхах. Це базове, профілактичне лікування: бронхи препарат одразу не розширює і напад астми, який уже почався, не знімає. Для нападу лікар призначає окремий інгалятор швидкої дії.

Ліки відпускають за рецептом. Коли їх застосовувати, у якій дозі і як довго, вирішує лікар.

Пульмікорт гормональний чи ні: діюча речовина будесонід

Так, це гормональний препарат. Його діюча речовина будесонід належить до інгаляційних глюкокортикостероїдів, тобто до гормональних протизапальних засобів. Будесонід не антибіотик: на бактерії і віруси він не діє, його завдання зняти запалення в бронхах.

Будесонід це міжнародна назва діючої речовини, а на упаковці стоїть торгова назва одного з препаратів із нею. Суспензії будесоніду інших виробників містять ту саму діючу речовину. Замінювати один препарат іншим можна лише після погодження з лікарем або провізором: концентрація й об'єм контейнера можуть відрізнятися.

Будесонід для інгаляцій випускають у вигляді суспензії в однодозових пластикових контейнерах по 2 мл, концентрація 0,25 мг/мл або 0,5 мг/мл, в упаковці 20 контейнерів. Його вдихають, тому ліки потрапляють одразу в дихальні шляхи, де й мають зменшувати запалення. За тривалого лікування високими дозами можливі системні ефекти, про них ідеться в розділі про побічні реакції. Яка концентрація і доза потрібні, визначає лікар.

Пульмікорт: від якого кашлю допомагає, а за якого не потрібен

Будесонід лікує запалення при астмі та ХОЗЛ, а не кашель як симптом. В інструкції немає показань «кашель», «застуда», «ГРВІ», «гострий бронхіт» і «ларингіт без утрудненого дихання». Поділу на сухий і вологий кашель у показаннях теж немає, тому сам собою сухий чи вологий кашель не є підставою для таких інгаляцій.

За рекомендаціями NICE (Велика Британія), при гострому кашлі на тлі застуди або гострого бронхіту інгаляційні кортикостероїди і бронхолітики не призначають, якщо людина не має фонової хвороби дихальних шляхів, наприклад астми.

Гострий кашель при застуді й гострому бронхіті зазвичай минає сам за 3-4 тижні. До лікаря звертаються, якщо:

• стан погіршується швидко або помітно;
• кашель не минає за 3-4 тижні;
• загальне самопочуття дуже погане.

Пульмікорт при астмі: коли подіє і скільки днів дихати

Після першої дози поліпшення очікують за кілька годин, а повний ефект настає через кілька тижнів регулярного лікування. За даними британської служби охорони здоров'я NHS, багатьом людям стає легше дихати через 3-7 днів.

Препарат застосовують щодня, навіть коли симптомів немає. Самостійно припиняти лікування не можна: якщо різко його обірвати, можуть повернутися хрипи, стиснення в грудях і кашель. Скасовує препарат і знижує дозу лікар.

Дозу, тривалість курсу і кількість інгаляцій на день призначає лікар. При астмі це тривале лікування. При загостренні ХОЗЛ за інструкцією курс не довший за 10 діб. При псевдокрупі препарат дають у лікарні, не довше ніж 36 годин. При астмі за інструкцією добову дозу не більшу за 1 мг можна прийняти за одну інгаляцію, вищу ділять на дві інгаляції.

До лікаря найближчими днями звертаються, якщо:

• дихання не покращилося через 7 днів лікування або погіршилося;
• інгалятор швидкої дії потрібен частіше, ніж зазвичай, або допомагає гірше, ніж раніше.

Швидку (103) викликають, якщо:

• почався напад із тяжкими симптомами: важко дихати, дихання зі свистом, стиснення в грудях, кашель;
• симптоми наростають;
• інгалятор швидкої дії не дав полегшення або його немає під рукою.

Під час нападу суспензія будесоніду не допоможе: бронхи вона одразу не розширює. Якщо дихання зі свистом з'явилося одразу після інгаляції будесоніду, застосовують інгалятор швидкої дії, зв'язуються з лікарем і більше будесонід без його вказівки не використовують. Якщо інгалятор швидкої дії не допоміг або його немає під рукою, викликають швидку (103).

Пульмікорт 0,5 і 0,25: як розводити для інгаляцій

Розводити суспензію потрібно не завжди. Об'єм 2 мл і більше заливають у камеру небулайзера без розведення. Якщо призначена доза займає менше ніж 2 мл, наприклад 1 мл, її доводять до 2 мл 0,9% розчином натрію хлориду, тобто фізрозчином. Загалом у камері має бути 2-4 мл рідини. Іншими рідинами суспензію не розводять.

Дозу призначає лікар і добирає найменшу, за якої хвороба під контролем. За інструкцією при астмі дорослим початкова доза становить 1-2 мг на добу, підтримувальна 0,5-4 мг на добу. Добову дозу не більшу за 1 мг за інструкцією можна прийняти за одну інгаляцію, вищу ділять на дві.

Скільки мілілітрів суспензії припадає на призначену дозу за інструкцією:

За українською інструкцією суспензію можна змішувати в одній камері з фізрозчином і з розчинами для небулайзера, які містять тербуталін, сальбутамол, фенотерол, ацетилцистеїн, натрію кромоглікат або іпратропію бромід. Суміш використовують протягом 30 хвилин. Змішувати суспензію з розчином бронхолітика чи іншими ліками можна, лише якщо так призначив лікар.

Інгаляція з Пульмікортом через небулайзер: інструкція покроково

Для суспензії будесоніду підходить струменевий (компресорний) небулайзер із загубником або маскою. Ультразвуковий небулайзер використовувати не слід: він доставляє надто малу дозу будесоніду. Про меш-небулайзери в інструкції до препарату нічого не сказано: це уточнюють в інструкції до приладу та в лікаря. Про самі прилади є окрема стаття: лікування за допомогою небулайзера.

1. Вимийте руки.
2. Відокремте один контейнер від смужки й обережно збовтайте його круговими рухами.
3. Тримайте контейнер вертикально і відкрутіть верхівку.
4. Видавіть вміст у камеру небулайзера. На контейнері є лінія: вона показує об'єм 1 мл, коли контейнер перевернуто.
5. Якщо призначена доза займає менше ніж 2 мл, додайте фізрозчин, як описано в розділі про розведення.
6. Сядьте прямо. Маска має прилягати до обличчя без щілин, загубник щільно обхопіть губами, інакше частина дози піде в повітря.
7. Увімкніть небулайзер і дихайте спокійно, рівно й глибоко, доки туман не перестане утворюватися. Зазвичай сеанс триває 10-15 хвилин.
8. Прополощіть рот водою і сплюньте, воду не ковтайте. Якщо дихали через маску, вмийте обличчя.
9. Вимийте камеру і маску або загубник теплою водою з м'яким мийним засобом, сполосніть і висушіть на повітрі. З'єднувальну трубку не мийте.

Полоскання рота і вмивання знижують ризик молочниці в роті та подразнення шкіри. Маскою і загубником користується одна людина. Суспензію не ковтають, її застосовують лише через небулайзер. Якщо інгаляцію пропустили, подвійну дозу наступного разу не роблять.

Пульмікорт небули: як зберігати і скільки він придатний після відкриття

Небулами називають однодозові пластикові контейнери із суспензією, по 2 мл у кожному. Правила зберігання:

• Термін придатності 2 роки.
• Температура не вища за 30 °C, заморожувати не можна.
• Контейнери тримають вертикально, у конверті з фольги (він захищає від світла) і в недоступному для дітей місці.
• Після відкриття конверта контейнери використовують протягом 3 місяців. Дату відкриття зручно записати на конверті.
• Відкритий контейнер використовують одразу. Якщо з нього взяли лише 1 мл, залишок уже не стерильний, і зберігати його для наступної інгаляції не слід. У чинній інструкції терміну зберігання відкритого контейнера немає.

Пульмікорт: протипоказання, побічні дії і застосування під час вагітності

Протипоказання за інструкцією одне: підвищена чутливість до будесоніду або допоміжних речовин препарату.

До початку лікування лікареві повідомляють, якщо є або були:

• туберкульоз;
• нелікована бактеріальна, грибкова або вірусна інфекція, зокрема герпес очей;
• хвороби печінки;
• остеопороз;
• катаракта або глаукома;
• приймання інших стероїдних препаратів;
• вагітність, її планування або годування груддю.

Одночасного застосування з протигрибковими засобами кетоконазолом та ітраконазолом слід уникати: вони підвищують концентрацію будесоніду в крові. Те саме стосується деяких препаратів для лікування ВІЛ. Лікареві показують список усіх ліків, які приймає людина.

Побічні реакції за інструкцією:

• часті: молочниця (кандидоз) рота і горла, кашель, подразнення горла, у людей із ХОЗЛ пневмонія;
• нечасті: тривожність, депресія, тремтіння, м'язові спазми, катаракта, нечіткий зір;
• рідкісні: алергічні реакції (висип, кропив'янка, набряк Квінке, анафілаксія), бронхоспазм, захриплість, пригнічення роботи надниркових залоз, затримка росту в дітей, синці, зміни поведінки в дітей.

За тривалого лікування високими дозами можливі системні ефекти: зниження роботи надниркових залоз, зниження щільності кісток, катаракта, глаукома, ознаки синдрому Кушинга (округлення обличчя, збільшення ваги у верхній частині спини і на животі). Тому дозу не можна підвищувати самостійно.

Підвищення артеріального тиску в переліку побічних реакцій української інструкції і на сторінці NHS про побічні ефекти не зазначене. Якщо на тлі лікування тиск почав підвищуватися, про це кажуть лікареві, а препарат самостійно не припиняють.

Вагітність не є протипоказанням: за інструкцією намагаються застосовувати найменшу ефективну дозу, рішення ухвалює лікар. У період годування груддю препарат застосовувати можна.

Терміново до лікаря звертаються, якщо з'явилися:

• висока температура, озноб, сильний біль у горлі, зміна мокротиння (ознаки інфекції);
• нечіткий зір;
• сильна слабкість, сильне запаморочення або непритомність, блювання, втрата апетиту і ваги (можливі ознаки недостатності надниркових залоз).

Швидку (103) викликають, якщо з'явилися:

• раптовий набряк губ, язика або горла;
• утруднене дихання або ковтання;
• висип із набряком;
• посиніння або різка блідість шкіри і губ.

Пульмікорт для дорослих і літніх людей: що врахувати під час догляду

Окремих доз для літніх людей в інструкції немає: застосовують дози для дорослих. За даними Mayo Clinic, проблем, які обмежували б застосування в літніх людей, не виявлено. Але в літніх людей частіше бувають хвороби печінки, нирок і серця, через які лікар може змінити дозу.

Якщо ви доглядаєте літню людину, якій призначили такі інгаляції, врахуйте:

• Хвороби печінки, нирок і серця. Про них кажуть лікареві до початку лікування.
• Кістки. У дорослих, які довго отримують високі дози будесоніду, зокрема через небулайзер, вищий ризик остеопорозу і порушень роботи надниркових залоз. Лікар може призначити препарати для зміцнення кісток. Допомагають продукти з кальцієм і регулярна фізична активність.
• Зір. Про катаракту і глаукому повідомляють лікареві заздалегідь. Якщо зір став нечітким, до лікаря звертаються терміново.
• Ознаки пневмонії. У людей із ХОЗЛ інгаляційні стероїди підвищують ризик пневмонії. Якщо посилилися кашель і задишка, змінилося мокротиння або піднялася температура, потрібен лікар. Про цю хворобу є окрема стаття: запалення легенів у літніх людей.
• Інші ліки. Лікареві показують список усього, що приймає людина: протигрибкові засоби кетоконазол та ітраконазол і деякі препарати для лікування ВІЛ підвищують концентрацію будесоніду в крові.

Небулайзер удома використовують лише за призначенням лікаря. Більшості людей з астмою і ХОЗЛ інгалятор зі спейсером підходить так само добре. Небулайзер потрібен, коли людина не може правильно користуватися інгалятором, наприклад через артрит, або за тяжкої астми.

Допомога під час інгаляції проста: посадити людину прямо, перевірити, що маска прилягає без щілин, залишатися поруч до кінця інгаляції, після неї допомогти прополоскати рот і вмити обличчя. Якщо людина не може прополоскати рот сама, спосіб догляду за порожниною рота уточнюють у лікаря.

Якщо вдома нема кому щодня допомагати літній людині з інгаляціями та прийманням ліків, у каталозі «Пансіони UA» зібрані пансіонати з цілодобовим доглядом.

Пульмікорт для дітей: з якого віку, за яких хвороб і яке дозування

За інструкцією суспензію будесоніду застосовують дітям від 6 місяців. Призначають її при бронхіальній астмі, а за дуже тяжкого псевдокрупу дають у лікарні. Інгаляції будесоніду через небулайзер дитині призначає лікар, самостійно їх не починають.

При астмі початкова доза за інструкцією 0,25-0,5 мг на добу, за потреби до 1 мг на добу, підтримувальна 0,25-2 мг на добу. Дозу 2 мг на добу призначають лише за тяжкої астми і на обмежений час. Дозу для дитини розраховує лікар. Розводять суспензію так само, як дорослим: об'єм, менший за 2 мл, доводять фізрозчином до 2 мл. Під час тривалого лікування лікар регулярно контролює ріст дитини.

Круп у маленької дитини розпізнають за гавкітливим кашлем, хрипким голосом, шумним вдихом зі свистом і утрудненим диханням, уночі стає гірше. Будесонід через небулайзер при крупі застосовують лише за дуже тяжкого перебігу і в лікарні. Швидку (103) викликають, якщо:

• дитині важко дихати;
• шкіра, губи або язик посиніли, посіріли чи зблідли;
• дитина незвично сонна, її важко розбудити, вона млява або не реагує як зазвичай.

Про те, з якого віку і як роблять інгаляції дітям, є окрема стаття.

------------
Вся інформація, наведена в цій статті, носить ознайомлювальний характер і може бути не актуальна на момент публікації. Перед прийняттям тих чи інших дій та рішень необхідно проконсультуватись у фахівця!