Громадянська панахида: що це, як проходить і як її організувати

Громадянська панахида це прощання з померлим без богослужіння: присутні згадують людину, звучать промови і музика. Нижче пояснено, чим вона відрізняється від церковної панахиди, як проходить церемонія і як підготувати прощальну промову.

Що таке громадянська панахида

Словник української мови визначає громадянську панахиду як «збори перед похороном, присвячені пам'яті померлого; траурний мітинг». Це світська жалобна церемонія: богослужіння в ній немає, а веде її ведучий або близька людина, а не священнослужитель. У центрі прощання з померлим його життя: справи, стосунки з близькими, пам'ять про нього.

Таке прощання обирають, коли людина не була віруючою, коли в родині різні погляди на віру або коли сама людина так розпорядилася за життя. Похорон дає близьким змогу висловити вдячність людині й горювати разом. Тому, хто йде на світську церемонію вперше, варто заздалегідь дізнатися, чого очікувати: порядок описано нижче.

Панахида: що це в церкві і чим від неї відрізняється громадянська

Що таке панахида в церкві, пояснюють у Православній церкві України: це особлива молитва за упокій душ померлих. Слово грецьке і дослівно означає «всеношний спів». Церковну панахиду за померлим служать і до поховання, і після нього: зазвичай на 3-й, 9-й і 40-й день після смерті, у день народження, іменин і в роковини смерті.

Є й загальноцерковні поминальні суботи. Відслужити панахиду можна в храмі, на кладовищі або вдома, про час домовляються зі священником.

Якщо родина хоче і світське прощання з промовами, і церковну молитву, порядок заздалегідь узгоджують зі священником і з ведучим: що буде раніше і де. Крім панахиди, у ПЦУ називають літію, заупокійну молитву, коротшу за панахиду, яку священник може звершити в будь-якому місці на прохання родичів, і парастас, велику панахиду ввечері в п'ятницю напередодні поминальних субот. У світській церемонії передбачають час тиші: у ці хвилини охочі можуть помолитися подумки. Вірян на такій церемонії чекають нарівні з усіма.

Громадянська панахида і закон: воля померлого та договір з ритуальною службою

Закон не приписує, яким має бути обряд, релігійним чи світським: світський похорон без відспівування йому не суперечить. Закон України «Про поховання та похоронну справу» (№ 1102-IV, стаття 2) називає похованням комплекс заходів та обрядових дій від моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу чи колумбарну нішу.

За статтею 6 громадяни мають право заздалегідь висловити волю, у якому місці і за якими звичаями їх поховати, і доручити її виконання певній особі. Дії з тілом померлого мають цій волі відповідати. Якщо розпоряджень немає, формат прощання обирають близькі, які організовують похорон.

Організація похорону починається з договору. За статтею 12 людина, яка взяла на себе обов'язок поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається до ритуальної служби (у селі до сільського голови) й укладає договір-замовлення на організацію та проведення поховання. Виконавців послуг вона має право обирати серед підприємств, які мають договір із ритуальною службою. Церемонія прощання, зала, ведучий і музика це послуги, склад і ціну яких вписують у договір-замовлення, тому ціну громадянської панахиди уточнюють у ритуальній службі.

Де проводять громадянську панахиду: зала прощання, крематорій, дім

Світську церемонію можна провести в будь-якому місці, яке обере родина. За практикою ритуальних служб це один із таких варіантів:

• зала прощання при морзі: уточніть, на який час дають залу і скільки людей у ній поміщається;
• ритуальна зала крематорію: запитайте, скільки часу відведено на церемонію прощання і чи можна забронювати подвійний час;
• зала ритуальної служби: дізнайтеся, чи є там звук і екран;
• актова зала: заздалегідь перевірте мікрофон і техніку для записів;
• дім, подвір'я або місце біля установи, де працювала людина: продумайте, де стануть гості і як кожен підійде до труни.

Як обрати місце і підготувати його, розповідає окрема стаття: де і як організувати церемонію прощання.

Як проходить громадянська панахида і скільки вона триває

Світська церемонія прощання триває в середньому 20-30 хвилин; якщо цього мало, у залі бронюють подвійний час. Це цифри з британської практики світських церемоній, тож скільки часу дають у конкретній залі, скаже ритуальна служба або крематорій. Скільки триває похорон загалом, залежить від того, що заплановано після прощання: дорога на кладовище, поховання чи кремація, поминальний обід.

Як проходить церемонія, залежить від сценарію родини. Звичайний порядок такий:

1. Гості збираються в залі, звучить музика.
2. Ведучий відкриває церемонію.
3. Звучить слово про життя людини. Це головна частина, вона триває до 15 хвилин. Слово складає ведучий зі слів родини або його виголошують рідні.
4. Виступають рідні та друзі: першими члени родини, далі інші за ступенем близькості.
5. Настає хвилина тиші. У цей час кожен думає про людину, охочі моляться подумки.
6. Гості підходять до труни, прощаються і кладуть квіти. Коли людей багато, підходять по черзі й не затримуються.
7. Ведучий дякує присутнім і оголошує, що буде далі: дорога на кладовище, кремація чи поминальний обід.

Паузи між виступами заповнюють музикою, наприклад після кожних 2-3 промов, або показом фотографій. Сценарій із порядком виступів особливо потрібен, коли людей багато і вони не знайомі між собою. Гостям досить простих правил: не розмовляти голосно і не квапити тих, хто прощається. Докладніше про поведінку розповідає стаття етикет на похоронах.

Хто веде церемонію прощання: ведучий чи близька людина

Світську церемонію прощання веде ведучий або близька людина, а не священнослужитель. За практикою ритуальних служб ведучого церемонії, його називають також церемоніймейстером або розпорядником, надає сама служба. Рідним вести церемонію самим важко, тому її зазвичай доручають сторонній людині.

До церемонії ведучий збирає в родини відомості про людину, складає порядок виступів і допомагає промовцям із текстами. Він може запропонувати тексти для читання і прочитати їх сам, якщо родина цього хоче. Під час церемонії він відкриває її, виголошує слово про померлого, надає слово близьким і друзям, вмикає музику й записи, стежить за часом. Порядок виступів визначають заздалегідь, щоб кожен знав своє місце в програмі і міг підготуватися.

До церемонії уточніть у ведучого або в ритуальній службі:

• на який час дають залу і чи можна забронювати подвійний;
• чи є в залі мікрофон, звук і екран і хто перевірить їх до початку;
• хто складе слово про життя людини: ведучий зі слів родини чи самі рідні;
• чи можна ввімкнути промову, записану заздалегідь на аудіо або відео;
• що входить у ціну і що оплачують окремо.

Прощальна промова на похороні: як підготувати і виголосити

За усталеним порядком першими говорять члени родини, далі інші родичі та друзі за ступенем близькості до померлого. Офіційні особи виступають серед близьких друзів. Промова на похороні триває лічені хвилини, точну тривалість обирає сам промовець. Ніхто не зобов'язаний виступати, якщо не відчуває сил.

Як побудувати промову

Британська пам'ятка для тих, хто готує таку промову, пропонує чотири способи її побудувати:

• за порядком життя, від ранніх років до останніх;
• у зворотному порядку, від недавнього часу назад;
• навколо трьох головних думок про людину;
• навколо однієї теми, розкритої прикладами та історіями.

Говоріть чесно, але обирайте, що сказати. Починайте без шаблонних фраз, одразу по суті. Перевірте імена, місця і дати та домовтеся з іншими промовцями, щоб не повторювати одне й те саме.

Як виступити

1. Заздалегідь прочитайте промову вголос.
2. Візьміть із собою картку з ключовими пунктами і не читайте текст з аркуша слово в слово.
3. Говоріть стоячи і повільно.
4. Якщо збилися або підступили сльози, зробіть паузу, кілька глибоких вдихів і продовжуйте.
5. Попросіть когось бути напоготові й договорити за вас.

Прощальне слово на похороні можна записати заздалегідь на аудіо або відео, ведучий увімкне запис під час церемонії. Про промову за поминальним столом є окрема стаття: як говорити на поминках.

Музика на похорон, портрет і оформлення зали

Музика на похорон не обов'язкова, і обирає її родина. Зазвичай звучить жалобна (траурна) музика або улюблені твори померлого, за бажанням родини запрошують музикантів. Те саме стосується читань: до церемонії не включають того, що родині неприємне. Твір релігійного походження, який любила людина, включити можна, але не як богослужіння.

За практикою ритуальних служб залу готують так:

• труну ставлять у центрі зали, ближче до місця виступів, так, щоб кожен міг підійти;
• вінки й кошики розміщують навколо труни, букети кладуть на столик поруч;
• портрет ставлять так, щоб його бачили всі;
• нагороди, якщо вони були, викладають на подушечках поруч;
• промовцеві відводять місце обличчям до присутніх;
• для нього готують мікрофон і склянку води;
• мікрофон, музичні записи й відео перевіряють до початку церемонії.

В одязі гості орієнтуються на побажання родини, якщо вона його висловила.

------------
Вся інформація, наведена в цій статті, носить ознайомлювальний характер і може бути не актуальна на момент публікації. Перед прийняттям тих чи інших дій та рішень необхідно проконсультуватись у фахівця!