Що кладуть покійному в труну за православним обрядом, названо в чині похорону: на померлого надягають натільний хрест, на чоло кладуть вінчик, у руки вкладають ікону Спасителя або розп'яття. Особисті речі померлого покласти можна: церква цього не вимагає і не забороняє, вирішує родина. Обмеження пов'язані з іншим: під час кремації частину речей не приймають, а цінні речі ритуальні служби класти не радять.
Ось що кладуть у труну за православним чином похорону:
Ікону перед закриттям труни забирають: її зберігають удома на згадку про померлого або віддають до храму. Натільний хрест залишається на померлому. У парафіях порядок може відрізнятися, тож уточніть його у священника, який відправлятиме похорон.
Особистих речей, грошей та їжі в церковному чині немає.
Так, можна: церква не вимагає класти в труну особисті речі і не забороняє покласти те, що було дороге людині. Це рішення родини. Священник ПЦУ Олексій Філюк каже, що померлому «ні гроші, ні предмети, якими за життя користувались, не потрібні». Класти речі в труну, за його словами, це народна традиція, а не церковна вимога, і головне тут «не зробити з похорону виставу». У травні 2025 року на запитання про гребінець він відповів, що померлому байдуже, поклали його в труну чи ні: не допоможуть ні гроші, ні гребінці, важить те, як людина прожила життя.
За звичаєм у труну кладуть речі, якими людина користувалася: окуляри, годинник, книжку, хустку, нагороди, а дитині іграшку. Що можна покласти в труну з цих речей, родина вирішує сама. Речі в труні допомагають попрощатися насамперед живим. У матеріалі католицького порталу CREDO про похоронні забобони єпископ Євстратій (Зоря) каже, що померлому потрібна лише молитва, а все інше «більш потрібне нам, живим». ПЦУ радить шанувати пам'ять померлих добрими справами і молитвами.
Якщо людина за життя просила щось покласти з нею, це її воля. Стаття 6 Закону України «Про поховання та похоронну справу» дає кожному право на волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті, зокрема побажання бути похованим за певними звичаями, і вимагає, щоб дії з тілом відповідали волі померлого, якщо її можна виконати.
Окремих правил про те, що можна покласти в труну мамі чи татові, жінці чи чоловікові, у церковному чині немає. Усі речі померлого класти в труну не потрібно. За словами священника Філюка, ці речі «ніякої небезпеки для живих не несуть», тож їх можна залишити в родині. Про те, як вчинити з речами померлої людини, є окрема стаття.
Коли ховають у землю, окуляри покласти в труну можна: це звичай, а не церковна вимога. Під час кремації скло зазвичай не приймають, тому про окуляри заздалегідь питають у крематорії. Годинник і телефон теж на розсуд родини, але дорогий годинник ритуальні служби класти не радять, а електроніку й батарейки крематорії зазвичай не приймають.
| Предмет | Поховання в землю | Кремація |
|---|---|---|
| Натільний хрест | Залишається на померлому | Умови уточнюють у крематорії |
| Ікона | Забирають перед закриттям труни | Забирають перед закриттям труни |
| Окуляри | Кладуть за звичаєм | Скло зазвичай не приймають |
| Годинник і телефон | Вирішує родина; дорогий годинник класти не радять | Батарейки й електроніку зазвичай не приймають |
| Обручка і прикраси | Обручку покласти можна; дорогі прикраси класти не радять | Прикраси краще зняти заздалегідь: після кремації їх не повернути |
| Гроші та монети | Народний звичай, а не церковна вимога | Готівку зазвичай не приймають |
| Фотографії | Заборона на фото живих це народне повір'я, а не церковне правило | Уточнюють у крематорії; скляні рамки зазвичай не приймають |
Вимоги в крематоріях відрізняються, їх дізнаються у своєму крематорії до церемонії.
Церковний обряд не називає ні кількості, ні номіналу монет. Скільки монет треба покласти в труну і яких, визначає лише місцевий звичай.
Навіщо кладуть гроші, пояснюють народні повір'я, які записали етнографи. На Закарпатті монети, вкладені в руки померлому, вважали «відкупом», щоб він не повертався. Гуцули села Білин вірили, що гроші потрібні душі, щоб заплатити перевізникові під час переправи на той світ.
Священник ПЦУ Олексій Філюк називає монети в труні звичаєм і забобоном, який «не допомагає, нічого не додає, нічого не забирає»: людина постає перед Богом незалежно від того, чи поховали її «без копійок». Тож класти гроші в труну церква не вимагає, а якщо їх уже поклали, виправляти нічого не треба. Ритуальні служби радять не класти гроші з практичної причини: цінності в труні можуть привабити вандалів. Під час кремації готівку зазвичай не приймають.
Ховати з обручкою можна: священник ПЦУ Олексій Філюк каже, що обручку можна покласти в труну. Він же додає, що обручку можна продати або переплавити, якщо родині потрібні гроші.
Священника УГКЦ запитували про схоже: людина хотіла купити дві обручки й одну закопати в могилу коханої. Священник відповів, що душі це жодним чином не допоможе, а допомогти їй можна молитвою і милостинею.
Практичний бік інший. Ритуальні служби не радять класти в труну дорогі прикраси, годинник і гроші: цінності можуть привабити вандалів і призвести до пошкодження могили. Наруга над могилою і незаконне заволодіння предметами, що лежать у місці поховання, тягнуть за собою кримінальну відповідальність за статтею 297 Кримінального кодексу України.
Для кремації прикраси краще зняти до того, як труну передадуть у крематорій: після кремації повернути їх неможливо. Чи можна залишити обручку, уточнюють у своєму крематорії.
Якщо померлий просив поховати його з обручкою, це його воля, і за законом дії з тілом мають їй відповідати, якщо її можна виконати.
Страх перед фото живої людини в труні походить від народного повір'я, а не від церковного правила чи закону. Повір'я записали етнографи на Закарпатті: там «строго заборонялося класти у домовину фото живої людини», щоб не накликати на неї смерть.
Священник ПЦУ Олексій Філюк каже про монети та інші предмети в труні, що це звичай і забобон, який «нічого не додає, нічого не забирає». У матеріалі порталу CREDO священники називають похоронні повір'я забобонами: за словами отця Тараса Дзьоби, вони походять від браку християнської свідомості, а отець Зеновій Хоркавий каже, що душі вони користі не дають.
Римо-католицький священник Матеуш Свістак, настоятель парафії в Надвірній, в інтерв'ю CREDO у січні 2022 року назвав віру в те, що певні предмети впливають на душу померлого, забобоном і гріхом проти першої заповіді. Найбільший дар померлому, за його словами, це Свята Меса і молитва.
Чи можна класти в труну фото живих людей або свої речі, церковний чин не визначає: особистих речей у ньому немає взагалі. Слова священника про предмети в труні стосуються і цього випадку.
Що робити, якщо фото чи річ живої людини вже в труні, церква окремо не обумовлює: спеціальних дій для такого випадку вона не передбачає. Якщо тривога не минає, можна поговорити зі священником і помолитися за померлого.
Дістати річ із могили самостійно не можна. Перепоховання останків допускається лише у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної або міської ради. Заявник подає письмову заяву з обґрунтуванням і має довести винятковість обставин; потрібні також висновок санітарно-епідеміологічної служби про можливість ексгумації та копія лікарського свідоцтва про смерть. Звернутися може той, хто організував поховання, або близький родич. Самовільно розкопувати могилу не можна: наруга над могилою карається за статтею 297 Кримінального кодексу України.
Могилу заради забутої речі не відкривають. Священники радять у такому разі піти до храму, помолитися за померлого і поставити свічку.
Уявлення про те, що померлий може приснитися і попросити річ, народне. Анастасія Кривенко, кандидатка історичних наук з Інституту народознавства НАН України, наводить повір'я: якщо в труну забули покласти потрібну річ, покійний може приснитися і попросити її. Записано й випадок, коли жінка поклала весільні туфлі в труну іншого померлого, щоб «передати» їх своїй загиблій доньці.
Священникові УГКЦ писала жінка, яку померла нібито попросила покласти в труну два яблука і цукерки. Він відповів, що турбувати через це могилу не варто. На інше запитання, про сон, у якому померла плаче, священник порадив замовити за неї Літургію і молитися: душа цього потребує.
Відкрити могилу за власним бажанням, щоб покласти річ, не дозволяє і закон: перепоховання допускається лише у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу ради, як описано в попередньому розділі.
Що не можна класти в труну, залежить від трьох обставин: церковного обряду, збереження могили і правил крематорію.
Для кремації в труну кладуть менше, ніж для поховання в землю: частину речей крематорії не приймають. Що можна покласти в труну перед кремацією, дізнаються у своєму крематорії до церемонії: точний перелік називає він.
Зазвичай крематорії не приймають:
Причина заборон: ризик вибуху і шкідливі викиди під час кремації. Кардіостимулятор до кремації виймають, тому про нього заздалегідь повідомляють ритуальній службі. Перелік складено за правилами закордонних муніципальних крематоріїв, в Україні він може відрізнятися: звірте його з правилами свого крематорію.
За описом київської ритуальної служби, у крематорій не приймають горючі, пластикові та скляні речі й електроніку, а те, що не відповідає вимогам, працівники крематорію виймають із труни. Тому речі краще узгодити до церемонії. Вимоги крематорій має і до самої труни. Про види трун є окрема стаття: як вибрати труну.
------------
Вся інформація, наведена в цій статті, носить ознайомлювальний характер і може бути не актуальна на момент публікації. Перед прийняттям тих чи інших дій та рішень необхідно проконсультуватись у фахівця!
06.11.2026
05.11.2026
05.11.2026
02.11.2026
+38 (050) 700-33-83