Як переконати літню людину переїхати в пансіонат або будинок для літніх людей

Відповідь на питання, як переконати літню людину переїхати в пансіонат, складається з кількох кроків, а не з однієї розмови: вислухати її страхи, показати конкретне місце, запропонувати пожити там тимчасово. Рішення при цьому залишається за самою людиною. Що робити, якщо вона відмовляється, і як говорити з людиною з деменцією, розібрано нижче.

Чому літня людина не хоче переїжджати в пансіонат

За відмовою стоять конкретні страхи, і на кожен із них є відповідь:

• Власний досвід. Людина пам'ятає, як у такому закладі жили її батьки, і не хоче цього повторювати. На це відповідають поїздкою до конкретного пансіонату, про неї є розділ нижче.
• Тривожні повідомлення в новинах і уявлення про те, якими такі заклади були раніше. Конкретний пансіонат для літніх людей перевіряють на місці: що дивитися, перелічено в таблиці аргументів.
• Дорога і невідомість. Людині називають і показують конкретне місце, розписують план переїзду і дозволяють узяти із собою дорогу для неї річ.
• Дім залишиться без нагляду. Заздалегідь домовляються, хто наглядатиме за житлом.
• Незрозуміло, які умови на новому місці. На це відповідають спільний огляд і тимчасове проживання.

Коли час говорити про переїзд у пансіонат для літніх людей

Догляд за батьками похилого віку починається з того, щоб помітити, що людині потрібна допомога. Ознаки такі:

• вона небезпечно користується плитою;
• не миється регулярно або одягнена не за погодою;
• у домі брудно і захаращено;
• ліків немає або вона приймає їх нерегулярно;
• змінився настрій;
• з'явилися помітні проблеми з пам'яттю, зміни в мисленні чи характері, нерозважливі рішення.

Пансіонат може бути кращим варіантом, якщо:

• людині важко жити самій навіть зі сторонньою допомогою;
• їй потрібен спеціалізований догляд удень і вночі;
• вона відновлюється після операції чи тяжкої хвороби і потребує допомоги в повсякденних справах, доки не одужає.

Якщо в людини деменція, про переїзд замислюються, коли:

• вона гірше дає собі раду вдома;
• удома стало небезпечно, наприклад повторюються падіння;
• захворів той, хто доглядає;
• після лікарні потрібен постійний догляд;
• потреби стали надто складними для догляду вдома.

Помітні проблеми з пам'яттю, зміни в мисленні чи характері можуть бути ознакою хвороби і потребують огляду лікаря. Депресію в літніх людей іноді сприймають як звичайне старіння. Якщо вас турбує фізичне або психічне здоров'я людини, спершу запропонуйте їй візит до лікаря, а розмову про переїзд відкладіть: запишіть на прийом, відвезіть, підіть разом.

Як почати розмову і як переконати батьків переїхати

Щоб переконати літню людину переїхати в пансіонат, розмову починають із запитання про те, що потрібно їй самій, і ведуть без тиску. Якщо йдеться про старих батьків, порядок той самий:

1. Оберіть час, коли ви обоє спокійні й нікуди не поспішаєте. Не починайте під час сварки і в момент, коли людина почувається вразливою.
2. Почніть із прямого запитання про те, що людині потрібно. Про свою тривогу скажіть без критики: «Мамо, я бачу, у тебе вдома мало їжі». Потім поставте практичне запитання: чи важко їй діставатися до магазину.
3. Говоріть доброзичливо, але не «продавайте» пансіонат. Труднощі переформулюйте на користь: замість «тобі вдома самотньо» скажіть «мені здається, тобі краще, коли поруч люди».
4. Не відкидайте побоювань. Запишіть їх і розберіть кожне разом.
5. З'ясуйте, що саме тривожить людину, і дайте конкретну відповідь: наприклад, розкажіть, що в неї буде своя кімната, якщо в обраному пансіонаті це так. Заспокоює і впевненість, що вона регулярно бачитиме рідних і друзів.
6. Не тисніть, не звинувачуйте і не погрожуйте. Якщо розмова не йде, поверніться до неї пізніше. Коли ситуація не термінова, зробіть паузу приблизно на тиждень і залиште людині інформацію, щоб вона вивчила її сама.

Мінусів переїзду не приховуйте: доведеться поїхати зі свого дому, жити за розпорядком, поруч постійно буде персонал. Надто райдужні обіцянки сприймаються як умовляння.

Які аргументи наводити на користь пансіонату

Аргументи на користь пансіонату такі: спілкування з ровесниками, заняття і дозвілля, свобода від клопотів про дім, харчування з урахуванням стану здоров'я, медичний нагляд. Усе це залежить від конкретного закладу, чи то геріатричний пансіонат, чи будинок для літніх людей, тому кожен аргумент перевіряють на місці, перш ніж обіцяти.

Запропонуйте людині самій вести вибір і скласти список того, що для неї важливо: розташування поруч із родиною чи звичними магазинами, вартість, послуги і заняття, як улаштовані відвідування і чи можна виходити, чи можна взяти домашню тварину, чи вдасться зберегти звичні зустрічі та заняття.

Поїдьте до пансіонату разом і запропонуйте пожити там тимчасово

Дивитися пансіонати їздять разом із людиною, а до переїзду їй пропонують пожити там тимчасово. До поїздки зателефонуйте до пансіонату, перегляньте сайт, попросіть буклет. У каталозі «Пансіони UA» можна дібрати кілька пансіонатів у своєму місті, щоб поїхати і порівняти.

На місці перевірте те, що збираєтеся обіцяти: пункти з третьої колонки таблиці вище. Кімнату та їдальню можна сфотографувати, щоб місце стало знайомим ще до переїзду.

Тимчасове проживання в пансіонаті для літніх потрібне, щоб людина освоїлася, познайомилася з персоналом і мешканцями. У британській практиці воно часто триває тиждень-два, а строки та умови в українських пансіонатах уточнюють у кожному окремо. Якщо людина вже бувала в пансіонаті або жила там тимчасово, переїзд минає легше.

Деякі пансіонати приймають людей на короткий строк, поки той, хто доглядає, відпочиває або у від'їзді. Є й інші форми тимчасового догляду: денний центр і оплачуваний помічник удома. Перерва потрібна тому, хто доглядає, щоб не дійти до виснаження.

Чи можна оформити людину в будинок для літніх людей без її згоди

Дієздатна доросла людина сама обирає, де їй жити, і родичі не можуть вирішити це за неї. За статтею 29 Цивільного кодексу України людина, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, установлених законом. Тому на запит «як здати людину в будинок престарілих» відповідь одна: рішення про переїзд у будинок для літніх людей ухвалює вона сама.

За Законом України «Про соціальні послуги» договір про надання соціальних послуг укладають письмово між надавачем послуг і отримувачем або його законним представником. Заяву про надання послуг подає сама людина, за неї це може зробити законний представник. Наприклад, в інформаційній картці Києва щодо стаціонарного догляду в будинках-інтернатах для громадян похилого віку та людей з інвалідністю в переліку документів є заява про надання соціальних послуг, а для недієздатних і обмежено дієздатних людей копія рішення суду.

Окремий випадок: недієздатність. Визнати людину недієздатною може лише суд, якщо через хронічний стійкий психічний розлад вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (стаття 39 Цивільного кодексу). Недієздатність настає з моменту, коли рішення суду набрало законної сили, і над людиною встановлюють опіку. Діагноз, зокрема деменція, сам собою недієздатною людину не робить. Заяву до суду можуть подати члени сім'ї, близькі родичі незалежно від того, чи живуть вони разом, орган опіки та піклування, заклад з надання психіатричної допомоги. Місцем проживання недієздатної людини вважається місце проживання її опікуна або місцезнаходження організації, яка виконує функції опікуна.

Якщо суд відмовив і встановив, що вимогу заявили недобросовісно і без достатніх підстав, людина має право вимагати від заявника відшкодування моральної шкоди. Як визнати людину недієздатною у вашому випадку і чи є для цього підстави, уточніть у юриста. Про документи і порядок оформлення розповідає стаття як оформити літню людину в будинок для літніх людей.

Як говорити про переїзд із людиною з деменцією

Поки людина з деменцією здатна ухвалити рішення, вона ухвалює його сама, а близькі допомагають їй зрозуміти варіанти. Діагноз сам собою права вирішувати не скасовує: про це сказано в розділі про згоду. Правила розмови такі:

• Показуйте фотографії та малюнки замість довгих пояснень.
• Якщо людина не визнає, що їй потрібна допомога, не сперечайтеся про її труднощі. Говоріть про переваги переїзду.
• Порушуйте тему м'яко і відповідайте на конкретні тривоги.
• Коли людині вже важко вирішувати самій, зважайте на її почуття і колишні побажання про те, як вона хотіла б жити. Залучайте її до рішення наскільки можливо, власних уподобань на перше місце не ставте, свободу обмежуйте якомога менше. Права вирішувати за людину це родичам не дає: правила описано в розділі про згоду.
• Обираючи пансіонат для людей з деменцією, поїдьте туди разом із людиною: після знайомства з місцем переїзд минає легше.

У день переїзду не поспішайте з дорогою і поселенням. Приїжджати краще в першій половині дня: у деяких людей з деменцією надвечір посилюється неспокій. Залучіть людину до розкладання речей і разом обійдіть увесь пансіонат, а не лише кімнату.

Що робити, якщо літня людина все одно відмовляється

Якщо мама не хоче переїжджати, рішення залишається за нею, навіть коли переїзд поліпшив би її життя. До єдиного варіанту людину не підштовхують. Зробіть паузу, поверніться до розмови пізніше і розберіть разом інші варіанти:

• догляд удома, коли помічник приходить додому;
• пристосування житла: поручні, підйомник на сходах, додаткові заходи безпеки;
• житло з підтримкою.

Побажань людини дотримуються наскільки можливо. Наприклад, якщо вона хоче готувати сама, їй організовують регулярну доставку продуктів. Що обрати, коли потрібен постійний помічник, розбирає стаття доглядальниця чи будинок для літніх людей.

Про межу своїх сил кажіть чесно: сказати «я більше не можу» можна. Якщо людина відмовляється від пансіонату, а ви продовжувати догляд не можете, шукають інший варіант догляду вдома.

Почуття провини перед літніми батьками: як із ним бути

Почуття провини, коли близька людина переїжджає в пансіонат, не рідкість. Дехто сприймає переїзд як зраду або порушену обіцянку. Почуття провини перед батьками не скасовує того, що колишні обіцянки давалися за інших обставин. Пансіонат це інший спосіб дбати, а не відмова від турботи. Дехто помічає, що час, проведений разом, стає спокійнішим. Полегшення після переїзду теж природне.

Роль близької людини після переїзду не закінчується: відповідальність за догляд тепер ділиться з персоналом. Окремо перевірте, чи не перевантажені ви самі. Ознаки стресу в того, хто доглядає:

• постійна тривога і відчуття тягаря;
• часта втома;
• сон надто довгий або надто короткий;
• набирання або втрата ваги;
• дратівливість і спалахи гніву;
• втрата інтересу до колишніх занять;
• пригніченість;
• частий головний та інший біль;
• зловживання алкоголем або ліками;
• пропущені власні візити до лікаря.

Тривалий стрес шкодить здоров'ю і підвищує ризик депресії та тривожних розладів. Якщо ви помітили в себе такі ознаки, зверніться до свого лікаря і скажіть йому, що доглядаєте близьку людину.

Перші тижні після переїзду: як допомогти звикнути

Адаптація літньої людини в пансіонаті потребує часу: одним людям вистачає кількох тижнів, іншим потрібні місяці, і на початку бувають добрі й погані дні. Що взяти із собою, перелічено у статті які речі знадобляться для переїзду в пансіонат. Звикнути допомагають такі кроки:

• До переїзду розкажіть персоналу про звички та вподобання людини: що вона любить і чого не любить, що її тішить і заспокоює, які в неї релігійні та культурні звичаї, який розпорядок.
• Попросіть облаштувати кімнату заздалегідь. Знайомі речі, фотографії та дрібнички поставте на видноті, візьміть альбом із фотографіями родини і дому.
• Домовтеся про відвідування так, щоб було зручно обом, і попросіть персонал повідомляти новини між візитами.
• Прив'язуйте візити до спільних справ: разом поїсти, сходити на заняття.
• Запрошуйте інших членів родини, зокрема дітей.
• Якщо живете далеко, записуйте голос, надсилайте фотографії, домовляйтеся про дзвінки.

Єдиного правила, як часто приїжджати, немає. Одні джерела радять спершу дати людині час завести нові звички і знайомства, а потім приїжджати частіше, інші радять приїжджати так часто, як хочеться.

Якщо людина проситься «додому», не сперечайтеся з нею: суперечка лише більше її засмучує. Запитайте, що їй подобалося вдома, щоб зрозуміти, чого зараз бракує: відчуття безпеки, спокою, звичних речей. Важкі дні не обов'язково показують, як людина почувається загалом.

------------
Вся інформація, наведена в цій статті, носить ознайомлювальний характер і може бути не актуальна на момент публікації. Перед прийняттям тих чи інших дій та рішень необхідно проконсультуватись у фахівця!